Про весну

Нехай буде Весна! Хай буяють і трави і квіти, Хай наш край потопає у сонмі відтінків та барв.Ранок р...

Знов посунулось часу корито, Знов Весна завітала в наш край.Всі радіють, дорослі та діти, Хоч, вст...

Місяць Березень, терпляче, на свою пору́ чекав, Поки Лютий невгамо́вний на Землі бешкетував.За йог...

Весною запахло. Скінчились відлиги. Вже вітер грайливий вербу розплітає. Над рястом бузковим гудут...

Замальовка про аромати, апельсини та тепло.

Я відчуваю запахи весни, Такі п`янкі, як молоде вино. Крізь сніг і заметіль божественно легкі ...

Війнув ледь чутний (гілки вдяглися цвітом) від груші подих.

Я зустрів красу-дівчѝну і задав одне питання:

А в нашого Шума зеленая шуба Дівки гуляли, шубу порвали Сію-вію, сію-вію конопелечки Сію-вію, сію-вію зеленесеньки

Прогризла миша шпарку із комори Надвір у вже заквітчану весну, Бо що й казати, ті підземні нори Обридли взимку з кублами для сну.

Сорока і якийсь залітний грак Розговорились гучно край дороги Про те, що досить холодно, однак, Й весна з теплом десь забарилась трохи.

В відтінку ледь рожевого світанку Шукаю мить заквітчаного сну, А ніч у тьмі розтала до останку, Майнувши тінню в каву запашну.

Тріпочуть пелюстки з-під снігу. Усім на радість і на втіху Квітують рано навесні Суцвіття ніжні, запашні

Знов світання сніжить повесні, Засипає підталі стежки, Навіваючи думи сумні Холодком поміж рим у рядки.

– О! Бачу, знов зібралися без мене! – Просунула цікавий ніс лисиця У весняну нору до їжака, – Моє життя без снідання нужденне...

...у нас тут дощ із мокрим снігом - сипе від самого рання...може він почався іще з ночі?...

слав віршика, а от після нього вийшла ця прозова замальовка...

В березневу зимну пору Холод до хвоста пройняв, Та зустріну Кицю скоро Й заспіваю Няв – Няв – Няв!

У досвітнє безсоння з думками Краєм ночі тополі вершками Виколихують сивий туман.

Десь зима за сиві хмари Зачаїлася тихцем, Стереже снігів примари, Землю ціпить морозцем.

Пацюк і кріт поміж дубками Ішли холодної пори, Топтали сніг між дрижаками До борсукової нори.

Хмурний ведмідь в кутку барлогу Очиці протирав зі сну. З оселі вигулькнув потроху, Ступив у сирість весняну.

Надвір із нірки вигулькнула мишка І бачить – снігу майже вже нема. Від входу вбік подріботіла знишка, Все приглядалась, чи пройшла зима.

Коли сорока до ворони Розпочинає балачки, То інше птаство з дуба крони Шугає в безвість навтьоки.

День напина тугі вітрила обважнілі, Шикує дерева, немов останній бій Спішить зустріти на передовій, Коли бійці вже стомлені й спітнілі.

Заплелúся роси у тумана в коси, перлами зависли у сонця на веслі, снігú якось змарніли...

...а козакам йти на війну за рідний край, за Україну...

Хоч весна сьогодні «з перцем» – Як не вітер, то дощі – Розпогодилось на серці, Розвеснилось на душі.

Знову краплі дощу виціловують шибку. Десь маестро-цвіркун налаштовує скрипку...

Ця дефіляда день за днем Весни в старому Львові: Вишневе ретро й постмодерн – Від сакур до магнолій!