06.11.2014 01:03
for all
179 views
    
rating 5 | 3 usr.
 © Микола Чат

Лісове озерце

Лісове озерце

Вицвіла у серпні озера свитина, 

Що весна зіткала з бірюзи небес.

Заховало в лісі, ніби сиротина

Олов`яну вбогість діркуватих плес.


А воно ж недавно хизувалось спишна

У обнові чистій трепетних хвилець.

Заздрила й ридала верба безутішна, 

Де латаття жеврів ніжний каганець.


Клени милувались у озерних шатах.

Стиха пліткували зграї рогози.

Дряпався калачик по бур’янних гратах, 

Щоб узріти диво між списів лози. 


Доторкнутись марив кожен хоч разочок, 

Щоб почути вогкий шовк ясних дзеркал,  

Потім непомітно відпивав шматочок, 

Всотував душею голубий опал…


Осінь розшукала схованку озерця, 

Що загорювало в берегах жорстви.

Уквітчала вбогі, вицвілі люстерця, 

Різнокольоровим спалахом листви.

Публікації: Микола Чат

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 20.11.2014 23:34  © ... 

Спасибі за добрі слова. 

 07.11.2014 12:35  Тетяна Чорновіл => © 

Дуже гарно!
Чарівний осінній етюд Майстра поетичного пензля! 

 06.11.2014 12:42  Тадм => © 

красиво! 

 06.11.2014 08:28  Тетяна Белімова => © 

Трішки сумно, бо період відцвітання найважчий. Поезія гарна, натхненна)) 

 06.11.2014 01:19  Олег Буць => © 

Який чудовий пісенний вірш!
От тільки... Чому "хвилЕць"?