Дороги, які ми вибираємо
Як тільки людина з`являється на світ, відразу ж вступає на ту дорогу, яку Бог створив для неї. Вона ідеальна, без чорних смуг, без проблем. Дорога всіяна квітами і любов`ю, вона прекрасна. Якщо людина йде прямо, не повертаючи на стежки, його чекає дивовижне майбутнє, але всі ми люди, і всі рано чи пізно робимо помилки...
До року всі малюки однакові: плачуть, сміються, агукають, просяться на ручки. І дивно те, що всі ми, однакові в дитинстві, кардинально змінюємося з віком. Хтось набуває популярності, хтось встає на небезпечний шлях, хтось рятує життя, хтось навпаки – забирає.
Дивно, але долю не обдуриш. А все ж. Невже нічого не змінити? Ми самі творці, самі створюємо наше майбутнє. Яким воно буде, залежить тільки від нас. Не потрібно все «звалювати» на долю, на Бога. Знайти винного легко, а визнати помилку?
Людина з добрими намірами не може йти по темній дорозі. Все навколо від доброти і любові повинно розквітнути. Не варто помилятися з вибором, життя тільки одне і занадто коротке, щоб витрачати його на дрібниці. Тому потрібно прожити його так, щоб одні заздрили, а інші – захоплювалися.
Ні, ми не застраховані від помилок, таргани є у кожного в шафі. Але навіщо їх виставляти напоказ. Зробили помилку, виправте її. Адже якщо не виправиш ситуацію, одна помилка за одною проковтне душу цілком. Навіть не помітиш, як втягнешся в цей морок.
Дороги, які ми вибираємо, різні. Доля підготувала для нас один шлях, так навіщо ж випробовувати долю, змінюючи наше життя? Ось я. Моя мрія – стати хорошою людиною, щоб мати і батько пишалися мною. Щоб з гордістю на обличчі і посмішкою вони говорили – ось, це наша дитина! Так, я поки не знаю, що мене чекає, я тільки вступаю в доросле життя, але мене мучить питання: «Невже людина, зі світлими думками, вибере не ту стежку і піде по ній?». Ні, я не буду таким. Я зможу змінити світ на краще, адже дорогу вибираю Я!