Хочу, щоб мене розуміли
Для будь-якої людини спілкування є важливим і життєво необхідним процесом. Без спілкування наше життя зупинилося б. І дуже важливо, щоб в нашому спілкуванні завжди було взаєморозуміння. Без нього спілкування безглузде.
Нажаль, багато людей не чують один одного. А якщо і чують, то нібито не розуміють.
Нещодавно мені довелося прочитати легенду про «Вавилонську вежу». У мене склалося враження, що це про моє життя. Я знаю – не можна скаржитися на життя і людей, що оточують мене. Просто хочеться, щоб всі навколо були більш чуйними. Наприклад, я вважаю, що лаятися людям не потрібно, в принципі. І не важливо, в школі ти або у дворі за футбольним м`ячем бігаєш чи на дискотеці. Інакше виходить лицемірство якесь. У класі, біля дошки перед учителем майже всі ведуть себе культурно, ввічливо, етично. А що діється в школі на перерві, прошу вибачення, в туалетах, або після уроків – це жах. Деякі хлопці та дівчата ведуть себе, м`яко кажучи, негарно. Я, як староста класу, вважаю своїм основним обов`язком вчасно їх зупинити і закликати до розсудливості. Але, на жаль, не всі це розуміють. Їм здається, що я зануда, улюблениця класного керівника, «ботанік», «правильна»... Як тільки не називають... А я ж за правду, для всіх стараюся. Друзів у мене не так вже й багато, мало хто зі мною розмовляє. Але зате це справжні друзі, вони мене розуміють. А ворогів і недоброзичливців вистачає сповна. Тепер я перестала турбуватися. Нещодавно мама мені сказала, що вони просто мене не розуміють. Судячи з усього, це так. Ще я читала в одній книжці, що якщо тебе не розуміють, значить потрібно удосконалюватися в красномовстві, тобто вмінні донести інформацію до людини...
У мене є заповітна мрія. Я хочу, щоб мене розуміли. Але на цьому я не збираюся зупинятися, коли зрозуміють мене, нехай тоді всі зрозуміють і один одного. Дуже хочу, щоб так все і склалося!