Про добро

Ліфт до щастя не працює. Спробуйте, будь ласка, сходи. Не забудьте віру в успіх Взяти ви туди з...

Теплу ковдрочку вперше вивісили на сонце, і вона дуже здивувалася, що в світі існує щось тепліше а...

Мені наснилося кохання, Мені наснилася любов, Що Землю охопили зрання, Як вірус кожному у кров.І пол...

Не заміситься глина з залізом, не вживуться вогонь та вода, Й не знайдуть розуміння ніколи тихий ми...

Жив собі козак Василь – Не гульвіса, не пияка, Вус він мав такий крутий, Хтось подумав ...

Фабрика по Окривлению Зеркал работала в своем обычном, штатном режиме. Окривлей Окривлеич Окривлейк...

В одном сказочном государстве- царстве Забобон...

Як зима морози розгубила У калюжах снігу між дубків, Враз вода крізь шпарки підтопила Нору двох заснулих їжаків.

З прогулянки околицею лісу Їжак вертався в свою теплу нору В розлогому затишному пеньку. Спішив, бо з неба через хмар завісу Дощ сіяв мокроту в осінню пору

Крізь сонну сутінь кавове світання Неясно просочилося в вікні. Схитнулась тінню ночі мить остання, Осіла в чашці гущею на дні.

За овидом займається світання, Ятрить намиста росяний разок, І мліє в чашці ночі мить остання, Мов сплеск духмяних кавових казок…

Між хмар лиш замріє заграва червона, Хатина ще темна не має спочину – Чуть світ баба Мотря (поважно Мотрона) Уже затопляє в печі на розчину.

Лісом біг весною зайчик, В торбі хліба ніс окрайчик, Чи то може трохи більше – Всім голодним подорожнім.

В ліску лисиця й заєць проживали. Щоб виповзти з підземних укриттів, Іще з зими хатинки збудували Як схованку від вітру й холодів.

Як темна ніч зійде на манівці У смутку хмар шукаючи розради, Пора тонкі млинці на молоці В Господі в добрий час приготувати.

Жила-була на світі жінка бідна, І четверо дітей ростила в чумі, Для заробітку всім малиці шила. Хоч плата була часто жалюгідна...

До їжака в нору в дрімоту сну У пору зимну каркала ворона, Гукала так тривожну новину, Аж сніг схитнула з віт дубова крона.

Кава ночі снами плине У світання знов безсніжне, А її чуття краплинне Манить у безмежжя ніжне.

Одного дня зими до Їжачихи Зайшла знічев’я метушлива Білка. Щоб трохи обтрусити хвіст від криги, Завзято тупцяла коло причілка...

Мрячить зима в нори затишшя, Негоду небеса розверзли, Із Мишеням маленьким Миша В сирій постелі геть померзли...

Як ніч ошатна темнокрила Зійшла в небес імлу ласкаву, Між зір солоджених варила Розчинних снів загуслу каву.

Я намалюю казку – в ній буду жити, Світу всміхатись ясно, добро робити. Сонечко, поле, квіти – усе, як треба. Зможу отак-от просто сягнути неба!

По світі, стежкою Христа, Ішла маленька Доброта, Світились в бідній одежині Лиш тільки очі небосині.

Хай в доброму серці не буде тривоги, Хай будуть легкими життєві дороги, Хай рідні і друзі здоровими будуть, Цінують і люблять, і Вас не забудуть.

Жила – была девочка. Весёлая такая, глазки голубые, щёчки румяные и всё бы она резвилась, да песенки пела.

Щоб були щасливі діти, Щоб збулись дитячі мрії, - Будемо добро робити, Щоб завжди жила НАДІЯ!

Вчимося приймати та дарувати лише добро. Шкільний твір на тему: Уміння прощати.

Про доброту та людину. Шкільний твір на тему: Поспішайте робити добро.

Роздуми про взаєморозуміння та чесність. Шкільний твір на тему: Хочу, щоб мене розуміли.

Серед зими потепліло, пішов дощ, а потім знову замерзло. Вкрилися льодом дерева, зледеніли шишки на ялинках. Немає чого їсти дятлові: стукає об лід, а до ко...