Про добро

«Мені наснилося кохання...» — Філософський вірш

23.11  © Юлія Дмитренко-Деспоташвілі

Мені наснилося кохання, Мені наснилася любов, Що Землю охопили зрання, Як вірус кожному у кров.І пол...

Не заміситься глина з залізом, не вживуться вогонь та вода, Й не знайдуть розуміння ніколи тихий ми...

4 | 1

«Казка про Козака Василя та Пиху-Діву» — Казка

06.04  © Лора Вчерашнюк

Жив собі козак Василь –
Не гульвіса, не пияка,
Вус він мав такий крутий,
Хтось подумав ...

«Сказка. Загадочный случай на кривофабрике» — Сказка

04.04  © Лора Вчерашнюк

Фабрика по Окривлению Зеркал работала в своем обычном, штатном режиме. Окривлей Окривлеич Окривлейк...

«Сказка про Чудесного Банщика и Царство Забобонное» — Сказка

04.04  © Лора Вчерашнюк

В одном сказочном государстве- царстве Забобон...

Як зима морози розгубила
У калюжах снігу між дубків,
Враз вода крізь шпарки підтопила
Нору двох заснулих їжаків.

З прогулянки околицею лісу
Їжак вертався в свою теплу нору
В розлогому затишному пеньку.
Спішив, бо з неба через хмар завісу
Дощ сіяв мокроту в осінню пору

Крізь сонну сутінь кавове світання
Неясно просочилося в вікні.
Схитнулась тінню ночі мить остання,
Осіла в чашці гущею на дні.

За овидом займається світання,
Ятрить намиста росяний разок,
І мліє в чашці ночі мить остання,
Мов сплеск духмяних кавових казок…

Між хмар лиш замріє заграва червона,
Хатина ще темна не має спочину –
Чуть світ баба Мотря (поважно Мотрона)
Уже затопляє в печі на розчину.

Лісом біг весною зайчик,
В торбі хліба ніс окрайчик,
Чи то може трохи більше –
Всім голодним подорожнім.

В ліску лисиця й заєць проживали.
Щоб виповзти з підземних укриттів,
Іще з зими хатинки збудували
Як схованку від вітру й холодів.

Як темна ніч зійде на манівці
У смутку хмар шукаючи розради,
Пора тонкі млинці на молоці
В Господі в добрий час приготувати.

Жила-була на світі жінка бідна,
І четверо дітей ростила в чумі,
Для заробітку всім малиці шила.
Хоч плата була часто жалюгідна...

До їжака в нору в дрімоту сну
У пору зимну каркала ворона,
Гукала так тривожну новину,
Аж сніг схитнула з віт дубова крона.

Кава ночі снами плине
У світання знов безсніжне,
А її чуття краплинне
Манить у безмежжя ніжне.

Одного дня зими до Їжачихи
Зайшла знічев’я метушлива Білка.
Щоб трохи обтрусити хвіст від криги,
Завзято тупцяла коло причілка...

Мрячить зима в нори затишшя,
Негоду небеса розверзли,
Із Мишеням маленьким Миша
В сирій постелі геть померзли...

Як ніч ошатна темнокрила
Зійшла в небес імлу ласкаву,
Між зір солоджених варила
Розчинних снів загуслу каву.

5 | 2

«Небо моє» (пісня, про добро, для дітей) — Пісня

09.08.2020  © Каранда Галина

Я намалюю казку – в ній буду жити,
Світу всміхатись ясно, добро робити.
Сонечко, поле, квіти – усе, як треба.
Зможу отак-от просто сягнути неба!

По світі, стежкою Христа,
Ішла маленька Доброта,
Світились в бідній одежині
Лиш тільки очі небосині.

5 | 6

«У білому світі живуть добрі люди» — З днем народження

17.02.2020  © Каранда Галина

Хай в доброму серці не буде тривоги,
Хай будуть легкими життєві дороги,
Хай рідні і друзі здоровими будуть,
Цінують і люблять, і Вас не забудуть.

5 | 2

«ЛЮБАВУШКА» — Сказка

12.12.2019  © Каллистрат

Жила – была девочка. Весёлая такая, глазки голубые, щёчки румяные и всё бы она резвилась, да песенки пела.

5 | 4

«Надія» — Дитячий вірш

07.12.2019  © Каранда Галина

Щоб були щасливі діти,
Щоб збулись дитячі мрії, -
Будемо добро робити,
Щоб завжди жила НАДІЯ!

Вчимося приймати та дарувати лише добро. Шкільний твір на тему: Уміння прощати.

Про доброту та людину. Шкільний твір на тему: Поспішайте робити добро.

Роздуми про взаєморозуміння та чесність. Шкільний твір на тему: Хочу, щоб мене розуміли.

Серед зими потепліло, пішов дощ, а потім знову замерзло. Вкрилися льодом дерева, зледеніли шишки на ялинках. Немає чого їсти дятлові: стукає об лід, а до кори не достукається.

Дідусь з онуком йшли великим лісом.
Ледь помітна стежинка звивалась поміж високими деревами.
Вечоріло. Подорожні втомилися. Дідусь уже збирався заночувати десь під кущем, аж тут хлопчик побачив у гущавині хатинку.

Тільки вчитель увійшов у клас, зараз побачив, що там робиться щось непевне. Школярки та школярі юрмою оточили когось і про щось палко й голосно гомоніли. Гомін був неласкавий, сердитий. Зрозуміти поки нічого не можна було. Чуть тільки було, що на когось діти сердились, комусь докоряли.