Портрет моєї мами
Дуже важко розповісти про мою маму так, як я її бачу. Для мене вона найдобріша, найулюбленіша, сама найкраща жінка в світі.
Коли я дивлюся на маму, я не бачу окремих рис обличчя або фігури, я бачу її посмішку, вираз очей, слухаю її голос і все разом – таке рідне і знайоме, звичне і без чого неможливо уявити своє життя.
У дитинстві я вважала свою маму казковою красунею. Ні у кого не було такої посмішки, таких великих, добрих очей і такого рідного голосу. Я мріяла вирости схожою на маму, вона здавалася мені уособленням краси, сили і любові. Виростаючи, розумієш, що мама теж може сердитися чи засмучуватися, що їй потрібна моя підтримка і розуміння. Адже мамі дуже важко все встигати і справлятися з усіма справами і турботами. Крім того, потрібно приділити увагу родині і кожній дитині. А коли у мами з`являється вільний час, вона співає пісні і пече пироги або шиє і в`яже щось для нас. Але ж у неї є і власні захоплення, і улюблені заняття. Мама любить читати книги, дивитися старі фільми і вирощувати квіти, що вона прекрасно встигає робити, а також завжди чудово виглядати. Я пишаюся своєю мамою!
Портрет моєї мами – це портрет дуже гарної жінки, яка весь свій час і увагу віддає нам, своїм дітям. На її обличчі завжди невелика зморшка – від напруги і втоми. Вона хвилюється за наше здоров`я, переживає наші труднощі і невдачі, піклується про нас і ніколи не сидить без діла. Мама завжди зайнята, але незважаючи на це у неї знаходиться час для кожного з нас. У мами тихий голос і дзвінкий сміх, вона може бути дуже суворою і дуже ніжною. Завжди знайде потрібні слова і зможе втішити або схвалити, коли це потрібно. Я не можу точно описати портрет своєї мами, це як описувати світ і тепло сонячних променів. Моя мама – це найрідніша і найулюбленіша для мене людина. Вона завжди зрозуміє і підтримає мене, у мене немає нікого рідніше моєї мами!