Екологія української мови
У світі, де звично спостерігати, що природа, мораль і багато інших речей засмічено, ніхто не здивується і тому факту, що чистоти немає навіть в мові. На перший погляд все це можна пояснити. З`являються нові професії, вони несуть свій сленг. Словниковий запас поповнюється і за рахунок молодіжних віянь. А глобалізація грає з людством свою гру, коли непомітно запозичуються слова і значення з загальноприйнятих у всьому світі мов. Чи варто так переживати з цього приводу?
Одна з причин тривожитися все-таки є, і вона суттєва. Мова – ознака культури, духовна спадщина, вона об`єднує нас з тим великим багатством, яке нам довірили для збереження і примноження предки. Ставлячись несерйозно до їх «заповіту», ми непомітно для себе зневажаємо і цінності свого великого народу. Що ми залишимо своїм дітям? На якій основі виросте наступне після нас покоління? Ось ті питання, які мене хвилюють.
Я розумію, щоб мова залишалася чистою, всі люди повинні відповідально підходити до поповнення словникового запасу з того арсеналу, який зберігається в класичній літературі нашого народу. Також треба користуватися словниками, не боятися запитувати пояснення невідомих слів і понять у тих дорослих, які відрізняються гарною, правильною мовою.