11.05.2020 16:43
for all
49 views
    
rating 5 | 2 usr.
 © Правда (Львів)

Боронимо права української мови в громадах

13.04.1930 | № 14

До розпаду Австрії, а також і на початках польської влади більшість наших громад Сх. Галичини вела своє уряду­вання й цілу переписку з державними й автономними органами влади в українській мові. Зміна наступила щойно в 1924 р. Польський сейм ухвалив того року за­кон (від 31.07.1924. ВЗ. ч. 73. поз. 724) про державну мову і мову урядування державних і самоуправних органів влади. До того вийшов виконавчий розпорядок ради міністрів (від 24.04.1924 ВЗ. ч. 85. поз. 820). Нові ці закони ввійшли в життя з 01.10.1924 р.

Новий закон сильно обмежив пра­ва української мови. Обмежив, але не скасував їх зовсім. Ще лишилися неве­личкі права української мови у 5-тьох воєводствах (у львівськім, станиславівськім, тернопільськім, а також поліськім і во­линськім). Тільки в тій частині Лемківщини, що належить до краківського воєводства, а також на Підляшші і Холмщині немає українська мова ніяких прав.

Артикул 1-ий згаданого вище за­кону каже, що внутрішньою і зовніш­ньою мовою всіх громадських урядів у Сх. Галичині, навіть у громадах, деживуть виключно самі українці, є мова польська. Але громадська рада має пра­во ухвалити, що громадський уряд буде переписуватися з іншими самоуправни­ми урядами, отже з іншими громадами, повітовими і воєводськими відділами, українською мовою.

Другим правом української мови є:

Всі громадські ради, громадські управи, повітові ради й повітові відділи (повітові сеймики і їх відділи) та воєводські відділи, далі громадські повітові і воєводські установи й підприємства, як школи, шпиталі, дорогові уряди і т.п. мусять приймати письмові подання та устні заяви від українців в українській мові.

На подання й відклики та всякі листи в українській мові мусять магістрати міст, повітові і воєводські відділи та їх заклади відповідати двома мо­вами — польською і українською. (В по­ліськім і волинськім в-тві ті установи зобов`язані відповідати побіч польської ще й українською мовою тільки тоді, коли при кінці письма сторона поставила домагання, щоб відповідь була також в українській мові).

Уряди сільських громад мусять від­повідати на українські подання тільки по українськи.

Магістрати міст, котрі не підляга­ють повітовій самоуправі, зобов`язані від­повідати на українські листи україн­ською мовою тільки тоді, коли міська рада те право українській мові признає.

В нарадах сільських і міських гро­мадських рад (повітових і воєвод. соймиків) можна нарівні з польською вжи­вати і української мови. Радні україн­ської народності повинні на всіх засі­даннях промовляти лиш по українськи і тільки в тій мові ставити подання, (Тільки в міських радах, що є виділені з по­вітів (прим. у Львові), щоб вільно було промовляти по українськи, треба на те окремої постанови міської ради).

Протоколи засідань сільських і місь­ких громадських рад та повітової й воєводської самоуправи, можна вести по­біч польської мови по українськи, але тільки на основі постанови ради (соймику).

Оповістки й написи можна на основі ухвали громадської ради чи соймику виготовляти у двох мовах польській і українській. Закон каже, щоб на пер­шім місці була польська мова. На осно­ві тих постанов усі громадські опові­стки, чи то про вибори, чи про подат­ки, чи в іншій справі, можна видавати, коли це ухвалить громадська рада, та­кож в українській мові. Так само повин­ні бути побіч польських написів на ви­вісках гром. урядів, на дороговказах і т.п. також українські написи.

Шануймо отже і боронім хоч тих невеличких прав нашої мови. Хто не вміє оборонити й шанувати малого, то як же зможе боронити і втримати більше!

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись