Історія космонавтики
Освоєння космосу – питання, яке хвилює передові уми людства вже давно. Перші спроби зробити крок вперед в цьому напрямку були здійснені українським винахідником Миколою Івановичем Кибальчичем. Незадовго до страти, перебуваючи в тюремній камері, він малює ґудзиком креслення нового виду літальних апаратів типу «ракета», в якому для управління вектором тяги пропонує використовувати двигун з можливістю повороту, програмний режим горіння та ряд інших інновацій. Такий літальний апарат теоретично здатен полетіти в космос. Однак тоді на ці креслення ніхто не звернув належної уваги, і в Академію Наук вони так і не потрапили. А світ про них дізнався майже через 40 років, в 1918 р, після публікації в журналі «Минуле».
Відкриття, що стали основою космонавтики
Ідею застосування для польотів в космос літальних апаратів, що працюють на силі реактивної тяги ракет висунув радянський учений українського походження Костянтин Ціолковський. Йому ж належить авторство проекту першої ракети, яку він представив у 1903 році.
Західні вчені теж не відставали від радянських. Так, в 20-х роках XX століття німець Герман Оберт формулює основні постулати космічних польотів. Приблизно в той же час Роберт Годдард створює в США перший прототип ракетного двигуна рідинного типу, який здатний підняти в повітря космічний корабель, використовуючи бензин і рідкий кисень як паливо.
Відкриття цих трьох вчених, Ціолковського, Оберта і Годдарда, стали основою для широкомасштабних дослідницьких робіт, які розгорнулися відразу в трьох країнах – Радянському Союзі, США і Німеччині. Були створені спеціалізовані організації, що займалися питаннями освоєння космосу.
Німці теж кинули всі сили на розвиток ракетної індустрії. Ще в 1931 році організація Товариство міжпланетних сполучень (VfR), запускає першу європейську рідинну ракету. А рік потому на Куммерсдорфскому полігоні недалеко від Берліна починається активна розробка двигунів для ракет. Навіть була створена балістична ракета з рекордною на той момент дальністю польоту в 320 км, яка навіть застосовувалася в ході Другої Світової війни. Це був перший рукотворний апарат, який піднявся на висоту 176 км в суборбітальному польоті. Уже після війни ракети цього типу, що потрапили в вигляді військових трофеїв в руки США та Радянського Союзу, були використані для розробки балістичної зброї наступного покоління.
Водночас ера підкорення космосу набрала реальності. А 1957 року розпочались відомі «Космічні перегони» між США та Радянським Союзом.