29.08.2014 10:04
для всіх
362
    
  - | -  
 © Василенко Андрій Антонович

Цей дивовижний, дивовижний світ

Цей дивовижний, дивовижний світ

ОРБІТА


Мов завмираєш на каруселі, 

Дух перехоплює на дивноколі –

Зверху: помітно все ті ж оселі, 

Меншають діти в тій самій школі...

То опускає, то підіймає –

Лінія лету постійність має...

Добре, коли ти її помітив –

Значить, летиш на своїй орбіті!

2002



КОСМОС


– Космос – який він, і що в нім літає? –

Якось орел у синички питає.

– Космос – це небо, де жевріють зорі

Й місяць рогатий, що, мов на дозорі, 

– Де ж він? – орел та синичка гадають, –

Мо’, де ракети безхвості літають, 

Чи над Землею, що має орбіту?

Може ховається в білому світі?..

2002



РАКЕТА


Величезний олівець – не олівець, 

А накреслить, мов мастак і фахівець, 

Білу стрічку на небеснім полотні, 

І здається – у космічній далині, 

Мов згорає на хвостатому вогні...

І гадають журавлі в височині:

„ Що за бестія безкрила, а літа? –

Лиш вогонь вискакує з хвоста!”

2002



ЗЕМНЕ ТЯЖІННЯ


Чи то лежить яйце, чи то кружляє на долоні?

Там, в космосі, Земля на нього майже схожа

Й тримає все своїм тяжінням у полоні, 

Все те, що в нім навколо неї бути може:

Хоч граєш у м’яча – і він на Землю пада, 

Вона його вагу притягує до себе, 

Бо так над ним земне тяжіння має владу –

Воно в м’яча з дітьми приходить грати з неба!

2002




НЕВАГОМІСТЬ


З невагомістю навіть пушинку

Неможливо ніяк порівняти, 

Бо пушинка легка як сніжинка, 

Невагомість – це інше поняття:

Це лиш в космосі можна відчути, 

Що вагоме стає невагомим, 

Там не мати ваги – просто чудо, 

Щоб висіти легким, нерухомим!

І літати – якщо відштовхнути, 

Як ту кульку, повітрям надуту, 

Бо тяжіння земне там не діє –

Невагомість і ним володіє!

2002




ІНСТИНКТ


– Інстинкт – то що це і хто його має? –

У класі вчительку Вова питає. –

А мо’, – це майже як розум людини, 

Що від народження мають тварини.

Та тільки мислити зовсім не вміють –

Вони ж природним чуттям володіють:

Собаки ж – дуже розвинені нюхом, 

Коти – володарі зору і слуху...

І, як би бридко життя не диміло –

Вони ж чуттям користуються вміло!

2002




MAMA – КИЦЯ


За собою водить киця

Гусенят по дачі.

Їм на місці не сидиться, 

Без гусочки плачуть...

Рвуть травичку, ніби полють, 

Носики – лопатки, 

Набивають ними вола

Маленькі гусятка...

Підросли та й повтікали

На ставочок – до водиці...

... Лиш на березі чекала

На гусей їх мама-киця.

2002



МАРЕННЯ КИЦІ


Дивиться киця на небо: де зорі, мов нори...

Марить, що в кожній – там мешкає мишка...

Видерлась тихо на дерево – вище нагору:

Звідти на мишку очікує нишком...

Хочеться з дерева киці полізти на небо, 

Поруч із мишкою в космосі стати –

Конче спіймати її в невагомості треба, 

Й лапками, ніби пушинку, тримати...

Киці здається, що місяць, засяявши рогом, 

Жовтим бананом на дереві зріє...

Хоче із гілки вона перелізти до нього

В сяйві бажання: інстинкт, мов зоріє...

Киця смакує, надибавши нюхом дорогу –

В космос стрибнути із місяця мріє!

2002



СОНЯ


Ну й ледащо котик Хмарик, 

Як посніда – йде кімарить:

То калачиком на боці

За подвір’ям на толоці, 

А в обід – як та дитина, 

Під столом він спить на спині.

Бо, як спить – то тільки й сниться:

Мов йому муркоче киця, 

І приємно, ладки, в тиші –

На вечерю будять миші!

2002




РАНОК


Ранок котить Сонце з лісу, 

На траві роса сміється, 

Грак на гілку тінь повісив, 

У ведмедя спина гнеться –

Ведмежа сидить на спині, 

Йде позаду ведмедиця...

Не дали поспать дитині

Та й на спині не сидиться –

Втік від тата в ліс ведмедик:

Покотився по брусниці, 

Та й заснув. І знову сниться:

Мов заліз в дупло із медом!

2002




ПОШТАР


Ведмедя на пошту взяли працювати:

Дали йому сумку, дали адресатів, 

Придбав ще й машину за мамині кошти, 

І став він розвозити селами пошту...

Возив і в далекі, і поруч – із містом...

Неначе звірині сліди, всі дороги, 

Несуть від поштамту всім радісні вісті, 

Які, мов з дитинства, з святого порога...

А якось його зупинила лисиця:

Мерщій обступили навколо звірята

Й прохали, щоб він передав, як годиться, 

В сосновий лісочок листа для зайчати!

2002




ЦИРКАЧ


В час приїзду, рано-вранці, 

На вокзалі в ресторані

Подали на стіл ведмедю

Булку з маслом, чай та меду...

Після виклику таксиста

Повезли його до міста...

Він на всі вітрини зиркав.., 

Як під`їхали до цирку, 

Попрохав він діловито:

Всі білети закупити, 

Щоб ішли з усього світу

На його виставу діти!

2002




ПІД КУПОЛОМ


Ось клоун завітав до арени, 

Снопами сяйва блиснув ліхтар, 

І мімікою клоунських жестів

Мотор завівся, мов сирена...

Радіючи, дивилися дітки, 

Як в кулі з металевої сітки

Ведмідь кружляє на мотоциклі

Під самим верхом купола цирку...

Ну й швидкість! Мов летить на орбіті:

Під серцем у нього дух забирало...

Вслід гнались оченятами діти –

А їхня душа, немов завмирала!

2002



ЕКСКУРСАНТ


Привезли його на ферму, 

Там якраз корів доїли:

В ясла клали їм люцерну, 

Молоком телят поїли, 

І йому дали на пробу –

Смак прийшовся до вподоби!

В іншому селі сусіднім:

В церкві дзвін бив на обідню, 

Мед на пасіці качали, 

Екскурсанта пригощали...

Повертаючись, ведмедик, 

З молоком духмяним, з медом, 

В цирк завіз все до буфету...

І, немов по естафеті, 

В час перерви на виставі

Дітям всім на стіл поставив!

2002



РАДІСТЬ


За першість, на другий марочний нашийник

Собаці повісили медаль на шию...

Цю радість, однак, собака так сприймала:

„О, їм одного нашийника замало!”

2002



ДРУЗІ


Як хлопчик собачці написника вішав, 

Він думку в його оченятах схопив:

„А ще набивається в друзі і тішить, 

Разок хоч би взяв – та й собі начепив!”

2002



КАЛЮЖА


В обіймах п’яного, пита калюжа:

– Чому це так, мій вірний давній друже, 

Що й свині вже не п’ють води з криниці, 

– Вона ж мені по джерелу сестриця?!

– Чому, чому?.. Хіба сама не знаєш?..

– Вона ж відра і мотузка не має!

... Розмову хлопчик цю почув і бродом

(Не дав напитись!) скаламутив воду!

2002



ВЕДМІДЬ І БДЖОЛА


Коли б бджолу спіймав –

Я мед би відібрав!

Над ним кружля бджола, 

Він, далі від гріха, 

Щоб жала не дала, 

Лиш лапами маха...

Аж, гульк – воно стирчить:

І ніс розпух умить!

Він біль спинить не зміг:

В барліг – із носом зліг.

2002



ЖАЛО МЕДУ


– Якби я крила мав –

Брехав ведмідь бджолі –

То я б як ти злітав

По мед, аж ген за ліс...

І пурхав би, як ти, 

Із квітки на листок, 

І міг би помогти

Тобі зібрать медок...

Від добрих слів його

Бджола йому дзижчить:

– Візьми медку мого –

В гузенці він стирчить.

2002



ФІГУРНЕ КАТАННЯ


Завдяки рекламі ведмедиця

Привела кататися синочка, 

На льоду була і донька киці...

Тож побрались з дітками віночком –

Так почався ніжний подих дружби

Двох звірят на ковзанці в палаці, 

Що з`єднав теплом і в танці пружно, 

Мов здіймав цю пару фігуристів, 

Про яких розходилися вісті, 

Що вони посіли перше місце...

Як завжди, дотримавшись традицій, 

В знак подяки: сину ведмедиці, 

Сувенір дали – це лялька киці, 

А ведмедя ляльку – донці киці.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
Не знайдено або поки відсутні!