Історія атома: від Демокріта до Резерфорда
Ідея про те, що всі тіла складаються з найдрібніших неподільних частинок – атомів, висловлювалася ще в давнину. Наприклад, в давньоіндійських філософських школах атом розглядався як елементарна неподільна частка світу. В Європі атомістичні уявлення були викладені в працях давньогрецького філософа Левкіппа і були в подальшому розвинені і систематизовані його учнем Демокрітом.
За Демокріту, рух атомів був причиною всього, що відбувається у Всесвіті. Платон вважав, що атоми мають форму чотирьох правильних багатогранників, по числу «елементів». Атоми землі мають форму куба, води – форму ікосаедра, повітря – октаедра, вогню – тетраедра. А форму додекаедру, за Платоном, має весь Всесвіт.
Стародавні атомістичні уявлення були більш умовними, в їх основі лежало мало досвідчених даних. Вони також давали мало можливостей для якихось наслідків і розвитку наукових теорій.
Накопичення фізичних і хімічних даних дозволило філософам по-новому поглянути на атомізм. Такі явища, як щільність, міцність, дифузія, хімічні взаємодії вказували на те, що всі речовини складаються з найдрібніших частинок, кожна з яких має всі властивості речовини.
Зокрема, Р. Бойль, досліджуючи поведінку газів при зміні температури і тиску, спирався на атомістичні уявлення, що послужили згодом основою молекулярно-кінетичної теорії.
Ідеї атомізму були розширені і доповнені в працях Д. Дальтона, який ототожнював поняття «атом» і «хімічний елемент», два його закони, що стосуються тиску і розчинності газової суміші, спираються саме на це уявлення.
Розвиток хімії дозволило відкрити такі властивості атомів, як «атомна вага», «валентність», а до середини XIX ст. і «заряд» (одночасно було введено поняття «йон»).
Після відкриття електрона і складної будови атома на початку ХХ ст. уявлення про «неподільність» атомів завдяки роботам Дж. Томсона, М. Планка, А. Ейнштейна, Е. Резерфорда змінилися теорією атомної будови. Атоми виявилися складними структурами, що складаються з ядра, що містить майже всю масу і електронних оболонок, що визначають хімічні властивості.
Одночасно в роботах Л. де Бройля, Е. Шредінгера, В. Гейзенберга, П. Дірака були відкриті квантово-механічні уявлення про процеси, що відбуваються в атомі.
З точки зору сучасної науки атоми – це лише одна із сходинок організації матерії, яка, в свою чергу, представлена більш дрібними і більш «глибокими» ступенями.