03.02.2017 11:46
для всіх
113
    
  1 | 1  
 © Марин Сергій

Нічний маршрут

Історія №2

Пригадую, того вечора приїхав зі Львова в Тернопіль. Пішов на зупинку біля ЖД вокзалу, з надією ще сісти на маршрутку. Подивився на годинник, надія зникла, 23:38. Топчусь на місці і роздумую, чи йти пішки, чи почекати ще трішки а потім все одно піти пішки). 

І тут зненацька на горизонті появляється він - тролейбус. 

"Підозріло пізня година для тролейбуса", - подумалось. 

Тролейбус зупинився і я зайшов всередину. Сівши з самого переду, на мене впав тяжкий погляд кондуктора, який сидів у самому кінці. Я вдав, що не бачу його. До речі, у салоні було пусто і тільки душі подертих квитків, блукали туди-сюди. Коли тролейбус рушив, раптово відчинились двері за якими сидів водій. 

- Вам куди?, - пролунало. 

- До магазину "Універсам", - здивовано відповів я. 

- Ясно, доставимо, - додав водій і двері зачинились. 

"Що я пропустив у тому житті?", - подумалось. 

Нарешті прийшов кондуктор, який ліниво проривався крізь пустий тролейбус. Навіть прийшла думка "розказати" йому, що за проїзд я вже платив і на ЖД вокзалі насправді заходив не я, посилаючись на його втому. Однак, ризикувати не став, судячи з його "доброго" погляду і того, як він перетворив мій білет на пазли, я прийняв вірне рішення. 

В цей час водій тролейбуса летів по місту, не зупиняючись на жодній зупинці. О такій пізній годині на зупинках ніхто не стояв, ну хіба що...але нє, вони в іншому місці стоять. 

І ось нарешті моя зупинка. Двері відчинились і побажавши щасливої дороги водію, я вийшов. 

Їхав на тролейбусі, але було відчуття що на таксі. Як то кажуть, навіщо платити більше))

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 06.02.2017 21:48  © ... => Сліпокоєнко Роман 

Ховаються)

 03.02.2017 19:39  Сліпокоєнко Роман => © 

Тролейбуси вони такі. У нас у місті після 18.00 жодного не зустрінеш.