Георг Сімон Ом: історія життя
Георг Сімон Ом – німецький фізик, про якого чув кожен. Він вивів теоретично і підтвердив на досвіді закон, що виражає зв`язок між силою струму в колі, напругою та опором, відомий як закон Ома. Його ім`ям названа одиниця електроопору, Ом.
Гeорг Сімон Ом народився в місті Ерлангені 16 березня 1787 року. Його батько був слюсарем-ремісником, високо цінив не тільки вмілі руки і наполегливість у праці, а й наукові пізнання. Тож не дивно, що Георг з дитинства полюбив математику і фізику. У 1805 році, після закінчення гімназії, він вступив до університету рідного міста. Але провчившись там лише рік, Ом знайшов собі роботу вчителем в Швейцарії, в містечку Готштадте, де і пропрацював наступні 4 роки, з 1806 по 1809 рік.
За цей час Георг Ом підготував докторську дисертацію, яку в 1811 році успішно захистив. Самостійно! Зараз такий подвиг здається неможливим.
Звання доктора дозволило Ому стати викладачем в гімназії. Він викладав математику і фізику в різних містах Німеччини. Одночасно він самостійно займався дослідженнями з електрики, намагаючись з`ясувати, як змінюється з часом дія гальванічної батареї (вольтового стовпа), а також який вплив на це надає вид металу відвідних дротів, які з`єднували полюси батареї.
У своїх дослідах для визначення сили струму, що проходить по провіднику, вчений побудував своєрідний гальванометр, що нагадував крутильні ваги Шарля Огюста Кулона. На тонку пружну нитку він підвісив магнітну стрілку, яку розмістив над провідником. При проходженні про провіднику струму, ця магнітна стрілка поверталася на певний кут, пропорціональний силі струму. Тим самим в своєму експерименті Ом одним з перших застосував на практиці експеримент датського фізика Ерстеда, який визначав зв`язок між електричним струмом і магнітним полем. Цікаво також, що для своїх експериментів Ом використав (і може бути, першим серед фізиків) недавно відкритий термоелектричний ефект і термопару, яка давала слабке, але стабільне значення електрорушійної сили.
Які були результати експериментів? По-перше, Омом було чітко встановлено, що в різних ділянках електричного кола сила струму постійна. По-друге, виявилося, що зі збільшенням довжини провідника сила струму зменшується. Нарешті, по-третє, сила струму спадала також зі зменшенням площі поперечного перерізу провідника. Згодом цей закон був названий ім`ям Ома. Вчений також ввів у фізику поняття провідності, яка визначалася, як коефіцієнт пропорційності між значеннями сили струму і електрорушійною силою. Фізик також ввів нову фізичну величину – опір провідника, зворотній провідності і встановив порівняльну різницю у величині опору у різних металах. У 1826 році Георг Ом опублікував результати своїх експериментів у книзі «Електричне коло, розроблене математично».
Закон Ома, як це не дивно звучить, довго не був відомий закордонним вченим. Тільки в жовтні 1831 року, коли один з французьких професорів спробував опублікувати результати Ома, не згадуючи його прізвища, стався скандал, і праці науковця стали загальновідомими.
Втім, незважаючи на зроблені ним відкриття, Георг Ом, як і раніше, працював скромним шкільним учителем. Тільки в 1833 році, тобто, коли йому було 44 роки, він став професором фізики в Нюрнберзькій вищій політехнічній школі, яку очолив в 1839 році, ставши її ректором. У 1849 році Ом став екстраординарним професором Мюнхенського університету, а з 1852 року – ординарним професором.
У той час ще не було Нобелівських премій, однак Лондонське королівське товариство присуджувало медаль Коплі за досягнення в природничих науках, і ця медаль тоді вважалася найвищою нагородою для вчених-дослідників природи. Медаль Коплі була присуджена Георгу Ому в 1841 році.
У сферу наукових інтересів Ома входили також акустика, оптика та оптика кристалів.
Георг Ом помер 7 липня 1854 року. Через двадцять сім років, в 1881 році його ім`ям назвали одиницю опору.