Із історії вивчення електричних явищ
У 80-х роках XVIII століття в одному з найстаріших університетів Європи в Болоньї фізіолог Луїджі Гальвані виявив дивовижне явище.
В ході своїх експериментів він препарував жаб і пропускав через їх м`язи електричний струм, створений за допомогою електрофорної машини або розряду блискавки. Під дією струму м`язи жаби скорочувалися.
В одному з експериментів він зробив ланцюг з лапки і дуги, що представляє собою послідовне з`єднання двох різних металів. І – о диво! – за відсутності зовнішнього джерела струму лапка теж скорочувалася.
Гальвані пояснив явище «твариною електрикою» (він припускав, що в тілі є джерела струму, дратівливі м`язи) і опублікував опис даного експерименту в 1791 році.
У Павіанском Університеті (це кілометрів 250 від Болоньї) Алессандро Вольта на прохання колег взявся повторити експеримент Гальвані. Пізніше він став першим президентом Ломбардської академії наук і літератури. У архіві академії знаходяться замітки до листа Гальвані, написані в травні 1792 року. Текст від руки важко розібрати, але в ньому Вольта зазначає, що завдяки експерименту перетворився з песиміста в гарячого фанатика відкриттів Гальвані. Однак він не погодився з тим, що джерелом електрики є м`язи тварини. Хоча він отримав ті ж результати, в своєму листі Вольта запитує: що ж тут вказує на тваринну електрику, природа органів?
Також він пише, що все залежить від якості металів. Для успіху експерименту абсолютно необхідно, щоб метали були різними.
Фактично Вольта відкрив те, що ми сьогодні називаємо контактною різницею потенціалів, запропонувавши замість «тваринної електрики» термін «металева електрика».
Алессандро Вольта не зупинився на досягнутому і поставив новий експеримент, який описав в листі 10 лютого 1794 року.
У новій роботі дуга була з одного металу, але її кінець Вольта попередньо занурював на 30 секунд в киплячу воду. Не даючи йому охолонути, вчений поміщав кінці дуги в дві склянки холодної води, і тоді жаб`яча нога знову скорочувалася. Це тривало до тих пір, поки попередньо нагрітий кінець дуги не вистигав.
Тут уже не йшлося про контактну різницю потенціалів. Але Вольта правильно зрозумів фізичні причини і зробив висновок, що скорочення м`язів було викликано неоднорідним нагріванням. Однак згодом Вольта переключився на створення батареї і залишив ці експерименти.
Дякую