Річниця від дня смерті видатного українського письменника та громадського діяча Олеся Гончара

Олесь Терентійович Гончар народився 3 квітня 1918 року. Своє дитинство провів у бабусі й дідуся у слободі Сухій Полтавської області, куди переїхав у трирічному віці після смерті матері. Навчався у рідному селі, а після закінчення школи вступив у технікум журналістики. Саме в цей час працював у редакції районної газети „Розгорнутим фронтом” с. Козельщина та пробував себе як письменник. У вересні 1939 року вступив в Харківський державний університет на факультет журналістики. Тоді ж були написані оповідання „Черешні цвітуть” та „Іван Мостовий”.

Разом зі своїми одногрупниками у 1941 році пішов на фронт. Навіть у цей період Олесь Терентійович писав вірші, творчі замальовки. Саме після війни окремими виданнями вийшли у світ всі частини твору „Прапороносці”. У 1946 році закінчує своє навчання в Дніпропетровському університеті, переїхав до Києва, вступив в аспірантуру Інституту літератури імені Т. Г. Шевченка АН України.

Олесь Гончар був академіком Академії наук, головою правління Спілки письменників України та секретарем правління Спілки письменників СРСР, членом Всесвітньої Ради Миру, мав звання Героя Соціалістичної Праці. Олесь Гончар написав сотню творів, які були перекладені на десятки мов світу, найвідоміші з них: „Собор”, „Тронка”, „Твоя зоря”, „Бригантина” та інші. Помер Олесь Терентійович 14 липня 1995 року.

У 2005 році Президентом України було присвоєно звання Героя України (посмертно). На честь Олеся Гончара, продовжуючи серію ”Видатні діячі України”, у 2000 році вийшла пам’ятна монета ”Олесь Гончар” номіналом 2 гривні, на реверсі якої зображено: погрудний портрет письменника, зображення собору і стилізовані надписи: СОБОРИ ДУШ СВОЇХ БЕРЕЖІТЬ! ОЛЕСЬ ГОНЧАР (факсиміле) 1918 – 1995.