16.01.2013 00:00
Без обмежень
135 views
Rating 5 | 3 users
 © Тетяна Чорновіл

УКЛІН В ПРОЩАЛЬНОМУ СОНЕТІ

Чуття останніх днів, що курличуть журавлями, накликають хвилі роздумів про надбання існуючого світу, що розставляє пастки з кромсаючими душу шпичаками, про вічність дому між зір на небесному планшеті.

Здавалось, ось вона! Ні, знову не те… Поет до останнього подиху намагається відтворити «мелодію без краплі фальші», яку наспівав зоряний соловей натхнення. А ще вважає, що кожен має задуматись, тюрму чи сад зростила душа у словоточі цього світу.

Чарівна мелодія зрощеного саду відлунням лине до нас десь звідти, «де світять зорі». То поет Тарас Іванів вітається з нами і тихо кланяється в прощальному сонеті.

Близькі за тематикою матеріали читати в розділі:

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Вірш про зиму - Синя вечорова пісня | Тетяна Чорновіл 18». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Молитва трипільчанки (О, сяюча володарко небесна!) | Тетяна Чорновіл».


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора

Публікації автора Тетяна Чорновіл

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо

Сторінка: 1 з 15 | Знайдено: 85
Автор: Тетяна Чорновіл
АВТОРСЬКІ ЗБІРКИ: Куди втому стелиш, навіщо?;
Сортування за: Дата/час опублікування з спад.;