WebBook

Поетична творчість – незбагненний, не розтлумачений процес. Звідки приходить натхнення, чому, як і д...

Збірка малої прози Тетяни Белімової «Мертві квіти» приваблює вмілим поєднанням психологізму й сюжетн...

Наприкінці вісімдесятих, ще у Афгані, я почав жадібно читати все, написане радянськими журналістами,...

«Цілую і прощаюсь назавжди» видихає подорожній у рвучкій негоді перехресних вітрів і думок, бо не змінити накреслених листків долі на шляху до вічності.

Поет не прощається, а говорить «до побачення» стрічкам слів, що молитвами тамують біль душі, дум дощам, голубу-смутку, мріям, міченим любов’ю в долей далечі.

Чуття останніх днів, що курличуть журавлями, накликають хвилі роздумів про надбання існуючого світу, що розставляє пастки з кромсаючими душу шпичаками, про ...

В наслух б’ють попелясті зозулі часу, і поету серед каруселі чужих доріг непросто вибрати Суджену. Ця Суджена – Господня, що манить співом тихим з неба, в ні...

Іноді Тарас жартома порівнює себе з котом, провидить лиш йому зрозумілі паралелі, конденсуючись осіннім дощем у астральне бачення світів.

Душа в поезіях Іваніва постає в багатстві образів. Вона тендітним метеликом злітає з оков тіла, і хмаринкою падає в небо з відгомону дзеркал...

Життєві сили тримаються на волоску. Передчуваючи, що хтось невидимий в будь-який момент може «скласти машину часу», поет знову й знову привідкриває завісу сні...

Чуттям таємничих неземних світів насичені поезії Тараса Іваніва. Доріженька загостреної болем уяви манить у безмежжя між їх полюсами.