16.01.2013 00:00
для всіх
274
    
  3 | 3  
 © Тетяна Чорновіл

УКЛІН В ПРОЩАЛЬНОМУ СОНЕТІ

УКЛІН В ПРОЩАЛЬНОМУ СОНЕТІ

з рубрики / циклу «Куди втому стелиш, навіщо?»

Чуття останніх днів, що курличуть журавлями, накликають хвилі роздумів про надбання існуючого світу, що розставляє пастки з кромсаючими душу шпичаками, про вічність дому між зір на небесному планшеті.

Здавалось, ось вона! Ні, знову не те… Поет до останнього подиху намагається відтворити «мелодію без краплі фальші», яку наспівав зоряний соловей натхнення. А ще вважає, що кожен має задуматись, тюрму чи сад зростила душа у словоточі цього світу.

Чарівна мелодія зрощеного саду відлунням лине до нас десь звідти, «де світять зорі». То поет Тарас Іванів вітається з нами і тихо кланяється в прощальному сонеті.

Тетяна Чорновіл цікавиться

  • Тетяна ЧорновілМожете залишити хоча б два слова чи лайк?
  • Задонатити
  • Добровільну фінансову допомогу на розвиток проекту у вигляді довільної суми коштів, яка Вас не обтяжує, можна швидко надіслати за вказаним під кнопкою "Задонатити" посиланням

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
Не знайдено або поки відсутні!