Твердиня
роман Макса Кідрука
Тож сьогодні мова піде про книгу сучасного українського письменника Макса Кідрука — "Твердиня", яка була опублікована 2013 року. Написання ж роману розпочалося у 2010 році, але тоді автор (після перших написаних шестидесяти сторінок) мусив відкласти рукопис. Тоді він взявся за написання технотриллера "Бот", і після його першого публічного представлення 25 вересня 2012, Макс вирішив — пора повертатися до "Твердині". Зауважимо, що після першого варіанту (тих самих шестидесяти сторінок рукопису) майже нічого не лишилося, хіба що окремі деталі. Натомість з`явився більш досконалий варіант. Базисом для цієї книги стала "моя непохитна віра в те, що задовго до інків у Перу жила невідома нам і в той же час надзвичайно розвинута цивілізація, " — зазначає Кідрук.
У книзі зображено подорож п`яти студентів до сельви Мадре-де-Діос, куди вони вирушили у пошуках загубленого міста прадавньої цивілізації. Автор "підкидає" нам чіткі описи, котрі роблять свою справу — читач поринає у написане, відчуваючи кожен подих вітру і краплину тропічного дощу на своєму тілі. Макс не помилився, поєднавши вигадку й дійсність, адже це вдалося йому блискуче. Часом читаючи "Твердиню" завдяки деталям, котрих автор не опустив жодного разу, хочеться негайно відкрити Google і "наюзити" додаткову інформацію про непролазні джунглі Перу, про річку Такуатіману і відшукати ту саму безіменну протоку, озера — Лоуер-Вінкер-Лейк та Аппер-Вінкер-Лейк. Настільки ж усе здається реальним!
Стосовно сюжету. На початку книги трохи моторошно, адже описується спуск жахливо понівечених тіл по річці — тіла тих, хто дібрався до Твердині. Але навіть попри згадку про це у мене не виникало відрази від подорожі до Перу. Навпаки — було бажання пробиратися крізь сельву, шукати дорогу до славнозвісного Паїтіті! Зрештою, цікавість (що ж там на наступній сторінці?) не зникає впродовж усієї книги. А це, як відомо, дуже й дуже добре! Автор "підкидає" нам нові й нові несподіванки, що часом примушують переживати разом з героями, переосмислювати їхні рішення, і собі шукати нерозгадане.
Герої роману — звичайні студенти, й автору вдалося написати про них майстерно. Їхня мова (а радше манера мовлення) дає яскраву характеристику кожному персонажу. Емоції в екстрених ситуаціях, які вони пережили, повністю відповідають реальним — тим, що пережив би будь-хто в реальному житті, хто насмілився б на таку подорож. До того ж молоді люди різних національностей.
Імпонує те, що Макс не знехтував роздумами персонажів, зобразивши хід їхніх думок. Особливу ж увагу привертає Семен, адже дуже цікавими є спостереження за тим, як він намагається розтлумачити прадавні письмена, обґрунтовує свої припущення й робить певні висновки. Також гідним доповненням до тексту є репродукції тих самих письмен, ілюстрації з записника Сьоми, де він намагається їх розшифрувати.
Досить цікавим персонажем виявився й Джейсон Х`юз-Коулман саме тому, що часом не знаєш, чи знесе він голову тій чи іншій людині, чи випалить глумливий жарт. Проте він не дурний, а досить тямущий (наприклад, на відміну від Амаро Кіспе — коротуна, який є неприємним кожному на Твердині, певно).
Загалом, автор приділив створенню характерів персонажів достатньо уваги. Кожен герой — індивідуальність, особистість, "має своїх чортів у голові". І це, не сумнівайтеся, цікаво!
Якми бачимо, найбільше враження справляє деталізація всього та всіх, яка додає роману реалізму. До того ж, часткова науковість та технічні описи у книзі не обтяжують її, а навпаки — роблять ще більш захопливою.
Хочу подякувати Максу Кідруку за цю книгу, що на час її прочитання долучила й мене до пошуків Твердині, дала пережити різні емоції в непересічних ситуаціях, що виникали зі студентами (як у непролазних джунглях Перу, так і під час перебування на Паїтіті). Я не шкодую, що придбала цей роман, адже не кожна книга є такою — захопливою і... одним словом, крутецькою! Прочитання було варте того:)
м.Київ, 5-6 січня 2016
