16.01.2017 00:40
для всіх
315
    
  2 | 2  
 © Вікторія Івченко

Про злободенність нової постановки "Графині Маріци" в Київській опереті

Про злободенність нової постановки «Графині Маріци» в Київській опереті

з рубрики / циклу «Не кидай Батьківщину милу...»

Поділюся враженнями про чудову «Графиню Маріцу» угорського композитора Імре Кальмана – нову театральну перлину, поставлену на сцені Київської оперети. Виставу спершу дивилися з верхнього ряду ярусу (майже під стелею ), хоча в антракті перемістилися в партер – на "приставні" вільні місця. Отже, 

патріотизм (по-перше), вишуканість акторської гри (по-друге), розкішні і водночас зі смаком підібрані костюм (по-третє)… Але – найголовніше – атмосфера в залі: глядачі аплодують дуже часто, оскільки багато реплік – про наше сьогодення. Вони органічно вплітаються в основний текст вистави, часом перетворюючи її на злободенну, актуальну, гостру пародію на «сильних світу» в нашій багатостраждальній країні.

Ми – в захопленні. Кожна мить цієї незабутньої події – про те, що Україна живе, вона не втрачає почуття гумору, сміючись з пихатих нуворишів і співчуваючи бідним, але благородним закоханим. Патріотизм не є щось занадто гучне, ні, – це ЛЮБОВ, яка вихлюпується з глибин серця у найвищі хвилини піднесення. І кожен, КОЖЕН – від знаменитого актора до скромного суфлера – може зробити свій достойний внесок у справу відродження НАЦІОНАЛЬНОГО ДУХУ. Варто лише бути НА СВОЄМУ МІСЦІ – у цей час, з цими людьми, у цьому місці. Ми – щасливі: нам ВДАЛОСЯ виконати усі ці три умови. Наснажені, піднесені повертаємося додому. Ще буде багато таких вистав і багато роботи… АЛЕ МИ ВИЖИВЕМО. І ПЕРЕМОЖЕМО. Вірю у це!


***

Новий вірш, присвячений «тихим павукам», вирішила долучити до цієї публікації. Отже, 


ПАВУКИ ЛЮБЛЯТЬ ТИШУ


Павуки, жиріючи у тиші, 

Крівцю теплу цідять із людей…

Здобич не пручається, ледь дише…

Хрип глухий – зі змучених грудей.


З висоти поглянь, ласкавий Боже, –

Очі не прозріють у сліпців…

Вдруге народитися не зможе той, 

Хто не шанує праотців.


Повкладали в голови полову, 

Мізки їм скрутили н а б і к р е н ь…

Можновладні пики гонорові –

На телеекранах – ніч і день.


Серед божевілля, серед смути, 

Посеред небачених світів

Зріє ДУХ. Мужніють справжні ЛЮДИ.

Хай знайдуть управу на катів!


Павуків, що дуже хочуть ТИШІ, 

Викинуть з павучого гнізда…

Україну янголи колишуть –

Зникнуть КРОВОПИВЦІ без сліда!


P.S. Коли ми жили в Угорщині, мені було шість років. Пам’ятаю дуже багато… Благословенна країна, особливо у шестидесяті роки минулого століття. З величезною теплотою пригадую своїх перших друзів – маленьких естонців, казахів, росіян… Ніхто ні з ким не сварився, жили по-людськи. У військовому містечку, де ми тоді мешкали, розповідали про чемних і привітних мадярів… Хоча усі пам’ятали: був п’ятдесят шостий, коли пролилася кров угорських патріотів за незалежність власної держави.


Для мене особисто Угорщина – друга Батьківщина.

Вікторія Івченко цікавиться

  • Вікторія ІвченкоМожете залишити хоча б два слова чи лайк?
  • Задонатити
  • Добровільну фінансову допомогу на розвиток проекту у вигляді довільної суми коштів, яка Вас не обтяжує, можна швидко надіслати за вказаним під кнопкою "Задонатити" посиланням

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 16.01.2017 10:10  Тетяна Белімова => © 

Дякую, що ознайомили, Вікторіє! Цікаво! Повчально!
Думаю, що такі речі треба проговорювати.
З Вашої легкої руки, думаю, чимало людей зацікавиться і перегляне спектакль.