Ігор Сілівра: пара і досі з нами, ви просто її не помічаєте
про український стімпанк з рубрики / циклу «реальне»
Про Стімпанк
[Фантастика UA:] Розкажіть трохи про себе, бо не зважаючи на інформацію в мережі, все ж саме про вас – дуже мало.
[Ігор Сілівра]: Все просто: корінний чернівчанин, тут народився, тут і виріс. Мама – з Тернопільщини, тато – з Донбасу. Вчився, закінчив ліцей, потім інженерно-технічний факультет Чернівецького Національного Університету. Пішов працювати: розробляв та налагоджував системи автоматизації, багато їздив країною по роботі. Коли одружився, то вирішив, що відряджень має бути трохи менше. Перейшов у зв’язок. З того часу і почав писати. Одного разу знайшов сайт «Зоряна фортеця» де й виставив те, що пізніше виросло в перший мій роман «Цепеллін до Києва».
Прорекламую конкурси «Зоряна фортеця» та РБЖ Азимут. Це гарний шанс молодим авторам себе спробувати, отримати відгуки та надрукуватись. Не соромтеся. «Азимут» – взагалі унікальний конкурс, він двомовний, твори також друкуються у двох варіантах. Дуже корисний досвід – в перекладі власного твору можна знайти геть неочікувані відтінки.
[Фантастика UA:] Чому ви для цього твору як основний стиль обрали стімпанк? Чи свідомо це було, чи якось раптово прийшли до цієї думки?
[Ігор Сілівра]: «Стімпанк» в моєму випадку наполовину засіб, а не самоціль. Почалось все із кількох запитань: «Як саме люди жили б без електрики?» і «А чому, власне, тієї електрики могло б не бути?».
Поставити перше запитання допомогло споглядання (а потім і придбання) в туристичному магазині нової високотехнологічної газової лампи. Втім, як виявилось дещо пізніше, її високотехнологічність виявилась дещо перебільшена – тільки п’єзоелемент для підпалу. А все інше, від великого – як у звичайній лампі розжарювання. Тільки якщо в лампочці розжарювання нитку розжарює електричний струм, то в калильній газовій лампі – газове полум’я, яке саме по собі невидиме. Прості підрахунки показали, що, як це не дивно, економічність такої лампи не так вже й суттєво різниться від електричної. Далі подумалось про те, як би ці лампи далі могли еволюціонувати… Звісно, якби не було електрики. І тут постало друге питання: а за яких умов електрика могла б і не виникнути? Може не тільки Тесла спалив лабораторію та знищив свої дослідження, але й Вольт загинув дивною смертю, Гальвані опинився в психлікарні, Ампер зайнявся іншим хоббі… Едісон знайшов собі іншу точну прикладання сил? Але чому? Яка сила змусила всіх цих людей змінитися в якійсь альтернативі? І навіщо? Так постало і друге, під яким криється міркування про перспективи розвитку людства.
Стімпанк тут став саме засобом – він якнайбільше підходить для опису такої ситуації.
[Фантастика UA:] Що саме для вас стімпанк? Цікава саме ваша характеристику даного стилю, наскільки вона різниться чи співпадає з тими визначеннями, які ви читали/вивчали/бачили.
[Ігор Сілівра]: В цілому – те саме, що й у класичному розумінні: вікторіанська мораль, технології на базі двигуна зовнішнього згорання, механічні обчислювачі, панночки в корсетах та капелюшках та чоловіки в костюмах та федорах (такі капелюхи). Зауважу, що досить часто останнім часом в стімпанку пропускають власне сам «панк», протест. Цим грішу і я, тому, якщо геть точно описувати мій жанр, то це буде «стім без панку».
[Фантастика UA:] В чому саме має виражатися цей протест на вашу думку?
[Ігор Сілівра]: Це просто протест проти теперішнього стану речей. Всі ходять в костюмах – вдягнемо драні майки, дрес код включає зачіски – зробимо їх такими, щоб мало не здалось. Держава контролює – «Дайош анархію!» А в анархічному суспільстві панки ходитимуть стрункими колонами.
[Фантастика UA:] Повернемося до стилю. Цікавить фантастичне припущення в паропанку. Які парові механізми і прилади ви хтіли б бачити в реальному житті?
[Ігор Сілівра]: Фантастичне припущення у мене одне – існує сила, яка обмежує розвиток електрики. «Чому і навіщо» розкривається в другій частині дилогії, романі «Край». Скажу, що ні більше, ні менше – мова йде про виживання людства.
Щодо парових технологій в реальному житті – та їх більше, ніж досить і зараз, ви просто не помічаєте їх. Атомна станція – це котел, який гріє пару, а далі за ним парова турбіна. Якщо взяти стару пральну машинку, то її командапарат неймовірно нагадує машину Бебіджа (він звідти й росте), туристи користуються газовими лампами, та на кораблях стоять парові машини та турбіни. Пара і досі з нами, її багато, як бачите, і вона продовжує грати не останню роль. Просто ви про це забули чи не помічаєте.
А що хтів би бачити? О! Хіба що більше вікторіанського стилю в одязі! Особливо суконь жіночих і капелюшків!
[Фантастика UA:] Відомо про відгуки на «Цепелін до Києва» опубліковані в ЖЖ ще в 2012 р. Отож, книга має свою історію. Але популярності вона почала набувати саме зараз. В чому причина: засилля російської фантастики на ринку, небажання видавців друкувати стімпанк, чи просто книга нарешті почала знаходити свого читача, бо стімпанк в нас тільки зароджується?
[Ігор Сілівра]: Книгу взялися надрукували в кінці 2013 року, в Луганську. Ймовірно, це була остання книжка, надрукована там українською. І більша частина тиражу там, на складі, й залишилась. На щастя, я підписувався не передруковувати її тільки рік, тому досить швидко її знайшла «Темпора». За нагоди, хочу висловити подяку цьому видавництву.
«Засилля російськомовної фантастики» тут не надто при чому, можливо це специфіка жанру, але таких авторів друкується небагато навіть по всьому світу. Не порівняти із «жіночим фентезі», наприклад. Якщо уже шукати, винних, то серед видавців: бояться українські видавництва слова «фантастика» як такого. Ну ще фентезі із маквами та козаками-характерниками може пройти, але не альтернативна історія. Відмовки що доводилося чути: «Ні, ви що?!», «Книжка не матиме комерційного зиску!», «Якщо ви відшукаєте грант…». А з грантами взагалі проблема: друк на грант означає, що видавництва зацікавлені надрукувати, але не зацікавлені продавати. В центрі України та лівобіч Дніпра підхід більш прагматичний, західні ж видавництва просто бояться цієї теми взагалі. В останні роки, здається, ситуація почала змінюватись на краще.
[Фантастика UA:] Ще хтось пише українською в цьому стилі?
[Ігор Сілівра]: Так, але мушу сказати, що тривалий час я був сам. Більше того, пізніше, будь-який твір де з’являвся паровоз чи цепелін автоматично приписували мені. Інколи траплялись досить таки кумедні історії. З сучасних авторів можу згадати Ларису Іллюк та Макса Пшебильського, Вадима Соколенка – в них теж є твори в цьому стилі.
[Фантастика UA:] Кого зі стімпанку порадити читати з закордонних авторів? Які з них (і їх твори) найбільше вас вразили? І, заразом, що подобається з фільмів?
[Ігор Сілівра]: Гібсон «Диференційна машина», Піп Баллантайн, Ті Морріс «Міністерство особливих пригод», Брендон Сандерсон «Сплав закону». А з кіно мені особисто дуже подобається серіал «Розслідування Мердока». Дуже раджу.
[Фантастика UA:] Ви берете участь в більшості заходів за даною тематикою. Розкажіть про них: на яких були, які плануєте відвідати, чи були на подібних заходах за межами України?
[Ігор Сілівра]: Насправді, я не люблю надто багато тусовок, тому регулярно беру участь тільки у двох заходах: конвент ЛіТерра та СтімКон.
[Фантастика UA:] Як оцінюєте ринок фантастичної літератури взагалі?
[Ігор Сілівра]: Зараз ринок в процесі формування: читач – шукає книжки, видавництва – шукають читача, автори – шукають себе. Це як перенасичений розчин: що із цього кристалізується – побачимо. Із проблем: новим авторам важко пробитись, а видавництва бояться ризикувати. І дуже, дуже мало періодики.
«Дніпро» інколи друкує фантастичні оповідання (хоч про гонорари може домовитись постфактум а потім їх не заплатити), «Азимут», «УФО», «Нова Проза» (останні два на деякий час перестали були виходити, проте тепер наче поновлюють роботу), «[Das ist fantastisch!]», «Світ фентезі». Є чимало аперіодичних чи просто разових проектів.
«Цепелін до Києва» і «Край»
[Фантастика UA:] Скільки писався «Цепелін…»?
[Ігор Сілівра]: Як роман – писався місяців вісімнадцять. Перші ідеї виникли за кілька років до того. Потім ще редагувався і переписувався.
[Фантастика UA:] Чи встигли отримати відгуки?
[Ігор Сілівра]: До читача дійшло зовсім мало екземплярів, бо наклад лишився на окупованій території. Ті екземпляри, які люди встигли придбати, викликали досить багато зацікавлення, щоб книжку взялися друкувати ще раз – дякую за це моєму видавництву «Темпора». І, звісно, «Цепеллін…» і я отримали приз на Євроконі за «кращий дебют» в Україні.
[Фантастика UA:] Про другий роман дилогії відомо дуже мало. Що цікавого читач знайде для себе в продовженні історії?
[Ігор Сілівра]: Коли закінчував «Цепелін…», то зрозумів, що подій надто багато як на останні розділи. Вирішив логічно заокруглити перший, та написати другий роман. Там мають вистрелити всі рушниці, які щедро порозвішувані «в каютах Цепелліна», а читач отримає відповіді на запитання: «Хто керує історією?» і «Навіщо це робиться?»
[Фантастика UA:] Ви вже підкреслювали, що ця дилогія на вважається завершеною. Але все одно спитаємо: чи буде якийсь розвиток подій, може таки третій роман, чи взагалі серія?
[Ігор Сілівра]: Серії не буде, «Цепелін – Край» - закінчена дилогія. Край-2, 3 тощо – не планується. Але сам пул світів цікавий. І я, так чи інакше, до нього повернусь. Події можуть відбуватись в тій самій альтернативі, чи в сусідній, як от події третього мого роману – «Архіпелаг». По стилістиці він уже скоріше дизельпанк, якщо придиратись.
[Фантастика UA:] Як відбувається ваш творчий процес? Цікавить все: чи є якийсь план написання, де берете образи, як створюєте текст, як редагуєте, хто є першим читачем і критиком?
[Ігор Сілівра]: Усе потрохи. Деякий час я пишу оповідання, коли бачу, що вони чимось поєднані, виникає якийсь великий задум, і тоді – «пробую» героїв. Вже потім складаю план, але, звичайно, його не дотримуюсь.
[Фантастика UA:] Як вас змінює кожна написана вами книга?
[Ігор Сілівра]: Важко сказати про зміни чи помічати їх, як вони відбуваються із тобою – важке завдання. Збоку видніше.
Ігор Сілівра, бліц «Про фантастику»
Полюбляє читати/дивитися: Гарні фільми та гарних авторів, не обмежує себе в жанрах.
Що вразило найбільше за останні 3-5 років: Брендон Сандерсон, він пише в усіх жанрах – і все чудове.
Зацікавлення в науковій сфері, як це використовує у творчості: Цікавлюся переднім краєм науки та історією. Так і використовую: значна частина творів або обігрує минуле, або направлена в майбутнє. Або інтерпретує теперішнє.
Які винаходи, досягнення вразили найбільше за останні роки: Реєстрація гравітаційних хвиль, квантові комп’ютери. Сподіваюсь побачити на Формулі-1 6-тактовий бензиново-паровий двигун Кроуера.
Де бував: Росія (до Уралу), Угорщина.
Що цікавого бачив і що найбільше вразило: Старі австрійські механізми, які працюють до цих пір.
Прогнози на майбутнє: оповідання [«Зернятка на шахівниці».]
Інші жанри, які цікавлять: Усі жанри. В автора є твори, які можна визначити як історичну фантастику, бойову фантастику, фентезі, містику, НФ, космооперу. Персональний сайт –[ Світи Ігоря Сіліври.]
