Що робити далі?
Герої моїх публікацій - всі українці без винятків. Ми всі неймовірно талановиті та освічені, віримо в себе та один в одного. Звісно, що тимчасові труднощі не стануть на заваді розвитку нації та соціальної і культурної сфер. Хотілося б сподіватися...
Вранці виходжу на вулицю зателефонувати своїм знайомим з іншого міста. Тиша, холод...
Вранішнє сонце падає на сталінські будівлі та нові житлові комплекси. Згасає вуличне світло. Телефон мовчить.
Спогадами про [Майдан], його ідеали і "тимчасові незручності" реформ діляться Борис та Ріта. Це два протилежних погляди на одне й те ж явище.
Рiта: Я живу в Києві три роки і досі боюся метро. Тут порушують мій особистий простір. Мрію почати писати. Не знаю, про що. Люблю музику.
- Твій погляд на події, які відбулися?
- Тут постійно якісь зміни, жити цікаво. Я люблю арт-простори. В них почуваюся добре, коли є з ким та про що поговорити.
Ріта проявляє крайню обізнаність із сучасним мистецтвом, але сум та втома на обличчі даються взнаки. Її риси (як кажуть її приятелі, модельні) несуть янгольську гармонію, але чи стане це комусь в нагоді насправді? Чи вийде вона на максимальний рівень особистої ефективності в усіх обраних нею сферах?
Вона знає, як відрізнити Босха від Караваджо, говорить про буддійські практики, знається і на них також, слухає якісну етнічну музику, але видається соціально пасивною та внутрішньо відстороненою. Поки що?
Проблема великих міст - стереотипізація. Згідно із законами України, частиною електорату є кожен громадянин, але практика від теорії істотно відрізняється. Фактично до 30 років часто буває важко довести морально-політичну зрілість, доцільність певних кроків та вибору в житті, послідовність та результативність дій. Якби в усіх родинах у молоді була правилом розумна довіра, кількість соціальних проблем, можливо, суттєво знизилася б. "Інтелігенція" - люди, які страждають. Інтелектуали - люди, які знаходять уроки у своїх стражданнях. Генії - люди, яким вдається цих страждань вчасно запобігти.
Борис: Я - гуцул і точно знаю, що в минулому житті був воїном. Я пам`ятаю, як захищав дівчину на Майдані, бився за неї. А несправедливості було багато.
- Зараз її подолали хоча б частково?
- Не знаю. Я вже давно займаюся своїми справами.
- Яку частину суспільства потрібно реформувати?
- Потрібно зробити так, аби всі стали порядними.
- А хто для вас "свої"?
- Люди, які мають мету в житті та ідеали.
На обличчі мого співрозмовника - яскрава посмішка гедоніста. Можливо, він має набагато більше таємниць, ніж міг би та хотів би розповісти. Чи побачимось ми ще колись?
Київ, 2016