Світає й смеркає
Світає й смеркає
І що нас чекає
Ніхто ще не знає.
Якби-то нам знати,
Що завтра чекати,
Чи гонор тримати,
Чи сльози ковтати.
Майбутнє не чути,
Майбутньому бути,
Знайде нас усюди
І вхопить за груди.
Тримаймось, панове,
Життя так чудове,
Спекотне й зимове,
Незнане й раптове.
Світає й смеркає,
День швидко минає,
Не кожен те має,
На що він чекає.
м. Київ, 17.04.04