Народження Кухуліна
з рубрики / циклу «Саги Ірландії»
Одного разу, коли Конхобар разом зі своїми найбільш знатними воїнами знаходився в Емайн – Маху, сталося ось що. Налетіли на навколишні поля птахи невідомої породи і почали поїдати всі плоди, злаки, траву, всю зелень до самого коріння, так що лишилися після них тільки суха земля та голе каміння. Велика печаль охопила уладів, коли вони побачили, як гине від цих птахів все їхнє харчування. І вони вирішили спорядити дев’ять колісниць, запрігши в них найбільш швидких коней, які тільки були в Уладі, щоб кинутися на полювання за птахами. Виїхав на полювання і сам Конхобар, і сестра його Дехтіре з ним; вона в той час була вже дорослою дівчиною і служила йому візником. Виїхали також і інші герої і візники уладів, зокрема Брікрен, син Карбада.
Тоді птахи, відлітаючи від них, полетіли в сторону гори Фуат і рівнини Муртемне, до Едман, до рівнини Брега. Прекрасною була зграя, що відлетіла від уладів. На чолі її як вожак летіла велика птаха, найбільша, найпрекрасніша у світі. Дев’ять на двадцять було число птахів: вони розділялися на пари, кожна з яких була з’єднана ланцюжком зі світлого золота. Двадцять же птахів прекрасного кольору летіли попереду інших при кожній переправі, і кожна пара з них була поєднана ланцюжком з червоного золота.
Потім птахи зникли з очей уладів, і ніхто не знав, куди вони подівались, окрім трьох птахів, які полетіли на південь. Улади кинулися услід за ними, але тут наздогнала їх ніч, так що і ці птахи зникли від них.
- Розпряжемо наших коней і поставимо докупи колісниці, - сказав Конхобар. – Нехай хто-небудь піде у розвідку, пошукати, чи не знайдеться де яке-небудь житло або пристанище для нас на цю ніч.
Пішли Конал Переможний і Брікрен у розвідку. Недовго довелося їм блукати: незабаром помітили вони дім, що стояв одиноко, не дуже великий, на вигляд недавно збудований і критий білим пташиним пером. Всередині він був зовсім не оздоблений і нічим не прикрашений: не було в ньому навіть ліжок і ковдр. Тільки задній вугол був прилаштований під кухню. В домі не було видно жодних коштовних речей і навіть нічого їстівного. Двоє хазяїв, чоловік і жінка, що сиділи в домі, лагідно привітали, тих що увійшли.
Конал Переможний і Брікрен повернулися до Конхобара і інших уладів і розповіли їм все, що бачили і розізнали.
- Яка нам користь йти до цього дому? Немає там нічого путнього, навіть їжі ніякої. Та і малий він, щоб прихистити всіх нас.
Але все ж таки улади вирішили направитися до того дому. Вони увійшли в нього всі, скільки їх було, розмістилися в ньому з усіма своїми кіньми і колісницями, і виявилось, що все це зайняло дуже мало місця в домі. І вони знайшли там вдосталь їжі і ковдр, всіляких зручностей та приємностей; ніколи ще не випадало їм так добре перебути ніч.
Після того як вони зі зручностями там розташувалися, вони побачили у дверях мужа, на вигляд юного, незвичайно високого зросту, з найкрасивішим у світі обличчям. Він сказав їм:
- Якщо ви вважаєте, що вже прийшов час для вечері, то вона буде вам зараз подана. Бо те, що ви їли раніше, було тільки закускою.
- Час якраз слушний, - відповів Брікрен.
І тоді їм були подані різні наїдки і напої, за смаком і бажанням кожного, після чого вони, наївшись, захмеліли і розвеселились.
Тоді той же муж їм сказав:
- Моя дружина лежить зараз у сусідній кімнаті і страждає, народжуючи. Добре було б, якби оця дівчина з білими грудьми, що з вами, пішла, допомогти їй.
- Нехай іде, - сказав Конхобар.
Дехтіре увійшла до кімнати, де народжувала жінка. Незабаром та народила на світ хлопчика. В той же самий час статна кобила, що була при домі, принесла двох лошат, і юний чоловік подарував немовляті цих лошат на зубок.
Коли улади вранці прокинулися, не було більше ні дому, ні хазяїв, ні птахів, а одна лише пуста рівнина навколо них. І вони повернулися до великої Емайн – Махи, захопивши з собою, новонародженого хлопчика, кобилу і двох лошат, що залишилися біля них. Хлопчик виховувався у Дехтіре, поки не підріс і не став юнаком. Тоді напала на нього хвороба, і він від неї помер. Дуже оплакувала його усі в Емайн – Масі.
Більш за всіх сумувала Дехтіре про смерть свого прийомного сина, три дні вона нічого не їла і не пила. Потім, після такого тяжкого сумування, нею заволоділа надзвичайна спрага. Їй подали чашку з питвом. Коли вона піднесла її до вуст, то їй здалося, що якесь малесеньке звірятко хоче їй стрибнути з чашки до рота. Вона дмухнула, щоб відігнати його. Всі подивилися: ніякого звірятка не було більше видно. Знову подали їй чашку, щоб вона ковтнула. І в той час, коли вона пила, звірятко прослизнуло їй до рота і пробралося до неї всередину.
Вона зразу ж впала в сон, що тягся до наступного дня. Уві сні перед нею постав якийсь муж і возвістив, що нині вона від нього зачала.
- Це я створив птахів, - сказав він їй. – Я заставив вас гнатися за птахами до того місця, де я сотворив дім, що дав вам притулок. Я створив і жінку, що страждала пологами; я ж прийняв образ хлопчика, який там народився, і мене виховала ти; це мене оплакували в Емайн – Масі, коли хлопчик помер. Але тепер я знову повернувся, і проник до твого тіла у вигляді маленького звірятка, що був у питві. Я – Луг Довгої Руки, син Етлена, і від мене народиться син, що нині знаходиться в тобі. Сетанта буде його ім’я.
Після цього Дехтіре завагітніла. Після цього пішли поміж уладами суперечки і сварки, бо ніхто не міг зрозуміти, від кого вона завагітніла. Говорили навіть, що винуватець цього – сам Конхобар; бо вона часто спала біля нього, тому що він був до неї дуже прив’язаний.
Після цього до Дехтіре посватався Суалтам, син Ройга. І Конхобар віддав йому сестру в дружини. Вона дуже соромилася зійти на його ложе, будучи вже вагітною. Вона підійшла до стовпа, обперлась на нього плечем і почала бити себе по спині і стегнам, поки – як їй здалося – не звільнилась від плоду. І відразу ж вона здобула свою цноту.
Після цього вона зійшла на ложе Суалтама і народила йому сина. Величиною з трирічну дитину було маля. Його прийомним батьком став Кулан – Коваль. Сетантою назвали хлопчика, і це ім’я він носив до тих пір, поки не вбив пса Кулана і не відслужив йому за це: з того часу його почали називати Кухуліном.
Вільний переклад КАЛЛІСТРАТА.
Ірландія, VIII ст. н. е.