12.07.2013 00:00
для всіх
294
    
  1 | 2  
 © Адам Буткевич

Лід та вогонь

Я ніколи не чіпав такої холодної руки,

цей дотик мене вбиває.

Ніжному шовку подібен він,

дотик примарно зникає.

Світ ніколи не бачив таких палаючих вуст,

не розтопляться для мене вони.

Я хочу доторкутись до них,

та вони мають присмак крижаної війни.

Надто холодна для мене синява її очей,

та через них серце палає.

Навіть в час пізній,

коли за вікно вже смеркає.


- Я ніколи не бачила таких порожніх очей,

Вони мене лякають.

Нагадують безодню ночей,

цю безодню лиш демони знають.

Повірила б його устам,

та вони суперечать іншим.

Знаю, якшо повірити словам,

все обернеться злом більшим.

Я ніколи не відчувала таких теплих долонь,

та їм не здамся в полон.

Просто знаю:

для нього це лише сон.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 13.07.2013 16:21  Наталія Сидорак => © 

Ідея хороша, але мені не вистачило емоційності... Якось сухувато... І над опечатками попрацюйте...
Вас цікаво читати, але, мені здається, ви здатні на більше...

 12.07.2013 21:44  Сашко Новік => © 

цікаво

 12.07.2013 11:57  Володимир Пірнач => © 

Задумка класна, але слова слабенькі, я б ще подумав.
Вийшло б як у Бродського "Дебют".
Без оцінок.

 11.07.2013 21:18  Каранда Галина 

цікава задумка, сподобалося.