 |
| 187 views |
 | | | | |
| Rating 5 | 7 users | ||||
Кава на світанні
Дякуючи за натхнення картині Романа Величка«Кофе на рассвете»
Як ніч манлива сутінки останні
Сипне за хмари зоряного сну,
Час заварити каву на світанні,
До смаку вливши тишу запашну
Із осолоди ноткою жаркою.
На видиху, з ковточка, по краплині
Стікає в серця пульс вишневий час.
О! Як же вберегти ці миті плинні,
Щоб знов насолодитися хоч раз
За хвилями досвітнього спокою.
Зажди ще мить. Хай сонце заясниться
Палким туманом спраглого зела…
Та з-поміж тіней нічка чарівниця
Ще спалаху до гущі додала,
А з ним і небо хлинуло рікою.
Близькі за тематикою матеріали читати в розділі:
Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Про співрозмовників (Притча) / Філософський вірш | Тетяна Чорновіл». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Навіщо зимний блиск штиків / Драматичний вірш | Тетяна Чорновіл».
