04.06.2018 16:45
для всіх
429
    
  7 | 7  
 © Тетяна Чорновіл

Кава на світанні

Кава на світанні

з рубрики / циклу «ПОЕТИКА РОМАНА ВЕЛИЧКА»

Дякуючи за натхнення картині Романа Величка
«Кофе на рассвете»

Як ніч манлива сутінки останні

Сипне за хмари зоряного сну, 

Час заварити каву на світанні, 

До смаку вливши тишу запашну


Із осолоди ноткою жаркою.


На видиху, з ковточка, по краплині

Стікає в серця пульс вишневий час.

О! Як же вберегти ці миті плинні, 

Щоб знов насолодитися хоч раз


За хвилями досвітнього спокою.


Зажди ще мить. Хай сонце заясниться

Палким туманом спраглого зела…

Та з-поміж тіней нічка чарівниця

Ще спалаху до гущі додала, 


А з ним і небо хлинуло рікою.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 11.06.2018 19:03  Люлька Ніна => © 

Дуже поетично написано про каву!!!

 08.06.2018 18:50  Тадм => © 

захотілось кави на світанку :)

 07.06.2018 15:28  Наталія Старченко => © 

Ваша кава просто Вау))) чуйний віршик

 06.06.2018 11:14  Костенюк => © 

Ранкова Ваша кава
ласкава і лукава.
А коньяку ще трішечки,
тр можна знову в ліжечко...

 05.06.2018 09:46  Віталій Перетятько => © 

Впиватися запашною тишею - це лише для обраних...

 04.06.2018 23:16  Каранда Галина => © 

Картина цікава. Вірш гарний. Але тему рюмки не розкрито!;)
(жартую)

 04.06.2018 22:39  Ем Скитаній => © 

...сподобався дуже вірш!..і якби не пиво, точно б заварив би каву...