Про кохання

Не приведи господи закохатися в принцесу, що прийшла з самого пекла!

Ніч, що на двох одна, як місяць вповні,
ридала та сміялася до мене...

Мила, відчуй, як пам`ять
гостра о цій порі.
Зігнані ми вітрами.
Ватра іскрить вгорі.

Кохання – вогнище, яке горить
для інших непомітно, рана щемна...

Великий дзвін тебе на прощу кликав
у благості своїй…

Бояться губи дотик вій забути
очей твоїх на мармурі обличчя...

Надвечір’я з блакитного неба
Провокує нахмарені миті,
Та журитися марно не треба –
Вже в сузір’їв нічнім оксамиті
Час наповнює келих вина.

Троянд гірлянду! Швидше, я вмираю!
Сплітаю стебла, стогнучий над нею!

Твій голос, наче дощ на дюну, в груди
мої жагою спалені, пролився.

Істоти є, що звикли з давніх пір,
на сонце задивившись, не моргати;

Філософський вірш- роздум про всепримирення у світлі кохання... Трохи і східне)

Синіє гір напівпрозора даль,
в гаю каштанів – свіжості принада,

Шагане ти моя, Шагане!
Це тому, що я з півночі, певно...

Під вечір понад ресторанами
повітря припиняє рух...

В душі моїй відчув: не знаю що писати,
та раптом – флейти спів і вже в полоні мрій
вмикаю свій ноутбук.

Тобі, моїй єдиній в цьому світі,
подарував колись вербени квіти

Нічого слово одне не значить,
та світ ховається за словами,

Я не змагаюся з творцями од,
котрі̀ своїм фарбованим богиням...

«М’ята» — Пісня

01.05  © Kazka

Якщо це не кохання, то що?
Ми удвох під одним дощем
Трава зім`ята
Твої поцілунки зі м`ятою
Якщо це не кохання, то що?
Ми удвох під одним дощем
Втрачаю розум дівчата,
на мені його поцілунки зі м`ятою

Люблю до болі, смерть кохаю милу,
чекаю звістку – дні повзуть роками...

Зустрів я жінку. Витончена та струнка,
притримуючи шлейф тендітною рукою,
у траурі як ніч, пові...

Ти сьогодні така — ніжна, біла, неначе лебідка,
Ти сьогодні мені «Так» сказала...

«Він мій!» — собі казала вперто. «Мій!»
«Не смій!» — кричали ангели. «Не твій!»

5 | 3

«Моя тиха пісня» — Ліричний вірш

07.04  © Наталя Святокум

В ньому світ, і тепло, і сонце.
Ти - моя не забута пісня. Він величне в малій доло...

День добрий! Ти ще спиш – поділена душа:
одна частинка тут, а друга – в райській тиші.

Певною мірою маленька поема-роздум на межі дійсності і фантазії... Не адаптовано під смаки

Безліч днів пройшло,

як ти пішов, коханий.

Ти – жінка, ти – мов книга поміж книг,
сувій завітний у печерах темних...

5 | 1

«Летів орел Києвом» — Поема 18+

07.03  © Антоніна Спірідончева

Князь спішився – красень в барвистих одежах,
Ішов і за дівкою гарною стежив...

ВІрш- заклик, пронизаний напругою бажання відчуття оновлення весною... Єднання з нею... І- роз"єднання............