Про кохання

На ліжку, з білизною кольору льону, звабливо сидів, ледь торкаючись тіла, блакитний метелик на теплому лоні. Йой! Що ж ти, кохана, ...

«Він мій!» — собі казала вперто. «Мій!» «Не смій!» — кричали ангели. «Не твій!»

Візьми в ласкаві обійми, як в полон, Відчуй тепло і трепет почуття, Вдихни волосся магічного «озон», Занурюйсь в ніжність, наче в забуття.

Твій поношений светр зелений старий Крупної в`язки, Якого спіткали

Тихесенько ллє теплий дощ літній, Краплі на шкірі тихо шепочуть, Листя шелестить, ніби співає, В голові спокій, душа засинає,

Будить жінка чоловіка Серед ночі: — Уставай, Щось роби! Біда велика — Злодій лізе у сарай!

вірш про кохання та його протилежність - розчарування та біль

Привітання до Дня Валентина Привіт. Як справи? Знов я спозарання. І знову за наявності підстав. Пишу тобі вітання з Днем кохан...

Рисую образ Ваш. Мираж… Спадает шёлком ночь на землю. Очаровательный пейзаж,

Цілу нічку завірюха звіром завивала, Як та відьма-навіжена шабаш влаштувала.Вгамувалася під ранок ша...

У вагоні електрички тепло. Пасажирів було небагато. Я зручно вмостилася на сидінні і під монотонний перестук коліс навіть почала дрімати. Раптом, у купе поруч п...

Історія однієї молодої пари. Чи було між ними кохання? Хай читач вирішує сам. А от у що вилилися пошуки його, про це в оповіданні.

Новорiчний настрiй Загадково сніг рипить,На віконці візерунок,Та чекає вже маляНа жаданий подарунок. У дворі живу ялин...

Не приведи господи закохатися в принцесу, що прийшла з самого пекла!

Ніч, що на двох одна, як місяць вповні, ридала та сміялася до мене...

Мила, відчуй, як пам`ять гостра о цій порі. Зігнані ми вітрами. Ватра іскрить вгорі.

Кохання – вогнище, яке горить для інших непомітно, рана щемна...

Великий дзвін тебе на прощу кликав у благості своїй…

Бояться губи дотик вій забути очей твоїх на мармурі обличчя...

Надвечір’я з блакитного неба Провокує нахмарені миті, Та журитися марно не треба – Вже в сузір’їв нічнім оксамиті Час наповнює келих вина.

Троянд гірлянду! Швидше, я вмираю! Сплітаю стебла, стогнучий над нею!

Твій голос, наче дощ на дюну, в груди мої жагою спалені, пролився.

Істоти є, що звикли з давніх пір, на сонце задивившись, не моргати;

Філософський вірш- роздум про всепримирення у світлі кохання... Трохи і східне)

Синіє гір напівпрозора даль, в гаю каштанів – свіжості принада,

Шагане ти моя, Шагане! Це тому, що я з півночі, певно...

Під вечір понад ресторанами повітря припиняє рух...

В душі моїй відчув: не знаю що писати, та раптом – флейти спів і вже в полоні мрій вмикаю свій ноутбук.

Тобі, моїй єдиній в цьому світі, подарував колись вербени квіти

Нічого слово одне не значить, та світ ховається за словами,