
«Веди мене,поезіє,в світи» — Патріотичний вірш
© Олійник Володимир ІвановичКраїно, моя музо, земле рідна!
Чому так пре мене, скажи мені?
Так хочеться з тобою жити плідно,
Не хочеться купатись у багні.
Країно, моя музо, земле рідна!
Чому так пре мене, скажи мені?
Так хочеться з тобою жити плідно,
Не хочеться купатись у багні.
Моя дитяча мрія
Здійснити мрію тата
Поїхати у штати
І мільйонером стати
Моя дитяча мрія
Здійснити мрію мами
Кохати до нестями
Ділитися піснями
Мріють усі. Шкільний твір на тему: Моя мрія.
І Врубель спав, як стало темно,
і книга на столі товста;
і підійшов навшпиньки демон
і в мозок нахилив вуста.
Шкільний твір на тему: Моя мрія. Розповідь про мрію стати кінорежисером та отримати Оскар.
Смолою й свіжістю лапник під боком пах,
сідло під головою – шкірою та потом.
Шкільний твір на тему: Благородна мрія. Розкриваємо вислів «Мріяти не шкідливо, шкідливо не мріяти» та шляхетність думок.
У мене є мрія,
Мрія, настільки ж прекрасна, наскільки екстремальна.
Я знаю, вона не настільки божевільна, як може здатися,
Тому я ніколи не збираюся відмовлятися від цієї мрії.
Наче Ной, понад моря хвилі
Голубів я метну вперед
І в пустельнім зими засиллі
В білу даль їх почнеться злет.
У мене є сусіди, сусіди не прості,
У них є дві квартири на третім поверсі.
В одній квартирі зараз вони собі живуть,
А в другу не заходять, для доньки бережуть.
У дитячі любі роки,
Коли так душа бажала
Надзвичайного, дивного,
Я любила вік лицарства.
Тільки дивно, що не принци,
Таємницею укриті,
Не вродливі королівни
Розум мій очарували.
У холодному небі
золотий човен
із хмари на хмару,
на хмару із хмари —
і на місці...
Осінній блюз у листя мерехтінні
Спливає ніжно в вечорові тіні
На струнах золотавого дощу.
Сум’яття в ньому більше чи плачу?
З досвіткових видінь
Сонця сонного тінь
Сном омріяну мить
В різнотрав’ї скимить.
Вся людська мудрість полягає у двох словах: чекати і сподіватися! Олександр Дюма
І все ж таки осінь...
І крутяться листя приречено.
У трубах зіржавілих сумно сурмить саксофон...
Я заблукала у своїх думках.
на тихих вулицях старого міста...
Стерплими пальцями з острахом мацаю небо.
Небо на дотик як камінь, халепа...
Кожному потрібен хтось, хто міг би завжди бути поруч. І ось я його створила...
Наша зустріч остання була так давно,
Так давно, що і не пам`ятаю.
Як завжди десь пірнали акули на дно,
Кораблі десь на хвилях хитало...
А цікаво, чи є в нас русалки?
В середмісті, над річкою Харків...
Десь у небі зоря горіла...
Десь у небі тріпочуть крила...
Як ніч манлива сутінки останні
Сипне за хмари зоряного сну,
Час заварити каву на світанні,
До смаку вливши тишу запашну...
Що за диво-полонина,
Зачарована країна?!
А дівчинка шукала просто неба
У зорях, що світили їй з небес!
Маленьке щастя - більшого не треба -
Коштовніше, ніж тисячі чудес!
Сказка о том, что при желании всегда можно найти то, что когда-то сам от себя спрятал - свою самую большую драгоценность - Свою Любовь.
Мистическая история о встрече, которая неожиданно всё меняет в жизни, раскрыв дверь в прошлое.
Хотілось, щоб пісня мала український текст
Верхом на голубом дельфине
Нагая и смеясь,
Она однажды мне явилась,
И брызгами воды укрылась,
Резвясь.
Дощі, вітри, опале листя
Зірок падіння й тихий крок,
і біля шляху тихе місце
притулок для моїх думок...