30.09.2013 00:19
для всіх
305
    
  2 | 2  
 © Бойчук Роман

Осінь у альтанці

Осінь у альтанці
"...Сховала нас загублена альтанка,
Сотала пряжу хляпавка густа,
Гіркої кави тепла філіжанка
Нам зігрівала пальці і вуста."
"Мій сад сьогодні дихає полинно…" Наталя Данилюк (kulbabka)

Моя ти госте золотоволоса,

Із поглядом, чаруючим крізь пар,

(Що вився з кружки кави), наче в росах

Каштани два... Був бранцем твоїх чар.


Глибинним взором зазирала в душу,

Все дужче загортаючись у плед.

В мою альтанку ти прине́сла стужу - 

Осінню і солодку, наче мед. 


Хитала вітром віти і по дасі

Скотивсь і впав, розтріснувшись, горіх.

...Схолола кава лиш в осіннім джазі,

Що з серця доносивсь твого і грів.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 05.12.2013 10:56  Оля Стасюк 

Не знаю, як там стужа, але це слово дуже гармонійно вливається у текст)))) хороший віршик, світлий і казковий. На горісі спіткнулася, бо після слова "віти" проситься кома. За мед - особливе спасибі.

 30.09.2013 12:53  Володимир Пірнач 

Гарний текст.

 30.09.2013 11:41  Наталя Данилюк => © 

Не можу оминути увагою і цього осінньо-романтичного вірша! Дуже гарно, Ромчику! Зазирнула у словник, виявляється і в нашій мові є стужа. Тож все нормально. Дякую за ці світлі осінні нотки!

 29.09.2013 23:20  Тетяна Белімова => © 

Гарно, Ром, у тебе вийшло))) Епіграф дуже сподобався))))