06.05.2019 17:04
for all
171 views
    
rating 5 | 3 usr.
 © Суворий

Де знаходяться ключі від Києва або не такий страшний Зеленський як його малюють

Заспокійливий текст-пігулка для усіх тих, хто став порохоботам не за переконаннями, а зі страху перед непевним майбутнім. Та й усім іншим, хто досі цокає зубами під тиском власної виборчої сміливості, втихомиритись не завадить.

Петро Порошенко схоже таки нагнав добрячого страху на найбільш толкову частину українського суспільства. Остання новина з бандерівського краю, про "знамениту дорогу Тернопільщини, яку розбили на 177 шматків по 40 метрів, аби уникнути тендеру", лише підтвердила те, про що всі здогадувались, але боялися сказати до виборів. Та не лише цього боялися: боялися і мішків, і котів, і війни, і навіть жартів 95 кварталу. Це були вибори, коли залякані виборці чи не вперше усі поголовно боялися свого вибору. І були навіть готові переголосувати, якщо що наступного ж дня. І ще через день…

А насправді боятися було нічого, бо ключі від Києва в цей хиткий історичний момент знаходяться далеко не в самому Києві. І, якби вони мали б лежати в кишені президента, то Янукович точно б передав їх кому треба у свій час. Зрештою він навіть думав, що вони в нього є, навіть намагався передати, судячи з виступу Чуркіна в ООН, але бажане з дійсним в’яжеться погано. Ключів у Януковича не виявилось. Він передав лише відмичку до кладовки, себто Криму.

А де ж ці ключики?

Якщо порівняти військовий бюджет Російської федерації та України за 2018 рік НЕ у відсотках від ВВП, а в мільярдах доларів (читай витрати на оборону), відчуття непевності лише посилиться. Легкість з якою «відпиляли» Крим, загальмували кораблі в Азовському морі і продовжують підкидати дровенята в вогнище Донбасу, говорить про абсолютне військове домінування в даному регіоні Росії. А стурбованість вбивствами українців в ЄС, яка на даний час зійшла на ні, та хвороблива залежність європейців від російських газів переконливо доводять, що в разі чого нас чекає бійка до переможного кінця сам на сам з військовим монстром розмірами з нью-йорський Емпайр-стейт-білдінг озброєним, до того всього, ще й ядерними боєголовками.

Так, де ж ключі?

Підозрюю, що вони в Вашингтоні. На Капіталійских горбах, в Білому Домі, в Овальному кабінеті… Від того нам немає жодного сенсу ані боятися нашого нового президента, ані сумувати за старим, дороги за управління якого, як виявляється, будувалися чи ремонтувалися рівнесенькими шматками по 40 метрів. Порядна дорога, що має простояти сотні років, обов’язково має вкладатися з 177 40-ка метрових клаптів за бездоганно засвідченими юридичними документами.

І від того, що ключі від Києва знаходяться так далеко, найбільші страхи нас чекають ще попереду. Наступні вибори в США (скоро, скоро Новый год…) можуть принести нові сюрпризи і ключики ці, трясця їм, мають шанс втрапити в непевні руки, та бути обмінені, до прикладу, на Венесуелу чи якийсь ефимерний договір про заборону якихось ракет, які у нас відібрали свого часу в Будапешті. Чи ще на якийсь цінний актив, які Росія продовжує прямо зараз збирати по всьому світу.

Ключики можуть втрапити в непевні руки навіть, якщо їх власники будуть зайняті архіскладними внутрішніми проблемами. До прикладу, Катерина Друга довгі роки не наважувалась доанексувати Річ Посполиту, бо ключики від Варшави знаходились в Парижі (хоча поляки й соромились це визнавати або взагалі не знали, бо знати не хотіли). І лише, коли збанкрутілу від власної величі Францію охопила революція, монарх був обезголовлений, а європейські країни почали стягувати армії до її кордонів, Росія безцеремонно розділила Річ Посполиту на шматки з найближчими сусідами Австрією та Прусією. Такі неприємні історії трапляються, коли ключики від столиці занепадаючої держави починають ходити по руках.

Тому, дамо собі і Зеленському спокій, тримаємо кулаки за оплот світової демократії, обороняємось, як можемо, допомагаємо нищити злодіїв і спимо спокійно, гартуючи імунітет для великих справ.


P.S.: Але хіба з тим Фейсбуком заснеш, трясця йому… Куди їм до нашої демократії. Знову оберуть того, хто сподобається Путіну, а не як ми свого гетьмана всім чортам назло…

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 07.05.2019 09:16  КАЛЛИСТРАТ => Борис Костинський 

То, что для нас это национальная ГАНЬБА - согласен.


Припозднились мы с созданием своего национального государства, крепко припозднились.

Как говорят нам историки-медиевисты национальные государства в Европе начали возникать в период Столетних войн и вот где тогда находились остатки брошенной и разгромленной Руси? Смотрим историю. И так до девяностого года прошлого века.

А сейчас это просто пятый класс начальной школы...

 07.05.2019 01:54  Борис Кост... => © 

В принципі, усе вірно - сперечатися нема сенсу. Але моє особисте, СУТО НЕГАТИВНЕ, ставлення до цього гіцелька полягає не в тім, що він здатний на якісь реальні капості, а через те, що це ДИКА ГАНЬБА для України - вимахування булавою професійним блазнем, що має 1м.62см. зріст та відвер...

 06.05.2019 21:08  © ... => Каранда Галина 

Шокова терапія... 

 06.05.2019 19:37  Каранда Га... => КАЛЛИСТРАТ 

Так я якраз і не переживаю. Я дивуюся. Як багато в людей емоцій там, де вони не допомагають.
Анекдот про мавпу, що кричить "криза! Криза!" знаєте ж?
Спасіння потопаючих - справа рук самих потопаючих. А спасати при цьому сусіда чи свою ручну кладь (про літак в Шереметьєво ви ж читали) - то вже особистий вибір совісті кожного.
А історія на те й історія, щоб повторюватися. 

 06.05.2019 19:11  КАЛЛИСТРАТ => Каранда Галина 

Коли насправді нормальні і добрі люди в реальному житті кажуть, що вони ненавидять Порошенка (чи Зеленського), мені не по собі.


Не переживайте пани Галина ))) Люди как люди, просто разбаловались при Порошенко )))

Помню, когда союзники оккупировали Германию, так оказалось, что ни один немец никогда за Гитлера не голосовал ! )))

История может повториться )))

 06.05.2019 18:43  Каранда Га... => © 

)))) це ви, типу, заспокоїли?)))

В мене немає відчуття апокаліпсису. В 2010 було, в 2014 було (ну, там не пов`язане з виборами). А зараз немає.

Всі ці роки головне гасло соцмереж "не будь байдужим!" З будь-якого приводу і зовсім без приводу. Біда в тому, що ці благородні, начебто, пориви, в резуль...