01.05.2019 21:24
Без обмежень
26 views
Rating 5 | 2 users
 © Суворий

Як Лівобережна Україна перетворилась в Малоросію?

Данило Мордовець

Уривок з історичної монографії "Гайдамаччина" 1730-1768

На доказ того, що малоруські пани не гірше за поляків гнобили свій народ і довели його до гайдамаччини, ми маємо дорогоцінне свідчення людини, яка жила під час гайдамаччини і не належала ні до тих, хто приховував витівки поляків, ні до тих, хто замовчував вчинки малоруських панів. Свідчення це належить Григорію Миколайовичу Теплову, члену малоросійської колегії. За царювання Єлізавети Петрівни складена ним записка під назвою: «Про непорядки, що відбуваються від зловживання прав і звичаїв, підтверджених громадянами Малоросії». З правдивою наочністю він зображує безвідрадну картину стану тодішньої південної Росії і переважно південно-російського народу. Він не потурає ні польській, ні південно-російській стороні. У його викриттях «хижими звірами», «людьми жорстокими і підступними» постають не ті, хто з відчаю хапається за ніж, біжить у степи і ліси, а ті, хто їх доводить до цього. У цьому гріху винні усі, хто користувалися владою у південній Росії, стояли біля гетьманської булави, «отаманського пернача», словом, усі, хто не належав до народу, селян, голоти. Ото й були хижаки і гнобителі народу: у грабежу винні і гетьмани зі своїм почтом, і гетьманські дружини (дружина Скоропадського по смерті чоловіка захопила не тільки військову казну, а й ті гетьманські клейноди, якими вони як особи обрані користувалися довічно); хижаками і душителями не тільки народу, а й вільних козаків є сотники, полковники, єсаули, писарі, судді; а чим багатшим був поміщик, тим ширше йшов його грабіж, тим більше народу стогнало під його панською «владною рукою». Ні правильного суду, ні законного розподілу прав, ні майнового та особистого забезпечення — нічого не існувало у південній Росії XVIII століття: над усією країною панував деспотизм тільки тих осіб, які встигли захопити силою і обманом хто булаву, хто пернач, хто військову чорнильницю з пером (секретарське здобуття), хто побільше награбував землі, лісів, млинів, заводів, рибних ловитв і пасік.

Рідко народ, яким би він не був, з докором говорить про свою власну країну, чи у піснях, чи в переказах, а південно-російський народ і досі з докором говорить про свою благословенну Україну. І досі українець не добром згадує своє минуле:


Як од кумівщини та до хмельнищини, 

Як од хмельнищини та до брянщини.

Як од брянщини та й до сєго ж бо дня, 

Як у землі кралевській та добра не було…


І справді не було добра у південній Росії, як про це свідчать письмові документи того часу.

Відносно правління старшин Теплов говорить загальною різкою фразою, що «все тоді, перетворене на свавілля, не правом і законом керувалося, а силою і кредитом старшин, які діяли серед простого народу, або краще сказати — обманом письменних людей». Ці свавілля та обман зробили те, що у тій країні, де угіддя мірялися не десятинами, а десятками верст в окружності, де землі на кожного мужика було стільки, що й оком не охопиш, де чорнозем відзначався легендарною плодючістю — на цій землі народ було доведено до безземельності, а дрібні власники записувались у цілувальники до багатих, аби було чим жити і сім’ю годувати. Усім цим земним раєм заволоділо панство: там володів поляк, там свій сотник, що розжився за рахунок козаків, там попи і монастирі. Народ міг розраховувати на так звані «дикі поля», на вільні землі, але й ті були захоплені багачами, і непутящий закон санктував ці давні загарбання, між якими були й новенькі, і все це йшло під назвою «старих займів». Дозволений законом, грабіж йшов далі і далі. Впливові люди не зупинились на загарбанні земель, гребель, млинів і рік: вони почали присвоювати людей та їх волю. Спочатку закабаляли посполитий люд, а там вже мали прощатися з волею і вільні козаки, на яких, по всьому видно, трималася уся сила держави. Величезне військо, що колись жахало татар, а у годину смут — і поляків, потроху зникало, і самі хижаки не розуміли, куди воно поділося, тому що один хижак не знав про дії іншого, а якщо й знав, то не уявляв, що грабіж набуває такого розмаху — грабіж державних земель, казни, угідь і людей. Ревізії йшли за ревізіями, та після кожної народу у Малоросії, на диво, ставало все менше, кудись зникали й козаки. І мору нібито не було, голоду теж, татари не забирали народ до полону цілими областями, а між тим населення зникало, Малоросія спустошувалась. Почали було пояснювати це тим, що народ нібито тікає за кордон, у Польщу, а виявилось, що він мучився у маєтках хижаків, які при ревізіях приховували число вкрадених у держави душ і знову грабували до наступної ревізії. Старшини, чиновні та грошовиті люди робили, що заманеться, нічого не боячись, не підкоряючись жодним законам і розпоряджаючись як завойовники — жили «без страху», як говорить сучасник. Для прикриття усіх неподобств управління беззахисним краєм застосовувалися «засоби вельми нахабні і не важкі». Проте чиновні і грошовиті люди не дуже то й турбувались, аби приховати свої безчинства: вони бешкетували «відкрито, тим більш, що далекі відстані та надія на судові порядки їх прикриють». Та ще й на захист їм була й кругова порука: оскільки усі були заплямовані, огульне грабіжництво спокійно існувало при «взаємній один одному допомозі».

Ось таким було життя у вільній Малоросії з її республіканськими формами правління. Та це лише один бік життя, інші були ще більш темні і безвідрадні.

Південно-російський народ вважав нестерпним ярмом польське панування. Служіння польським панам він називав «полоном вавілонським», «працею лядською єгипетською». Страждання Малоросії під польським протекторатом стало для істориків загальним місцем, що повторюється ними на всі лади. Народу, значить, треба було перепочити після Хмельницького, особливо у XVIII столітті, коли ляхи володіли тільки частиною Малоросії, а решта була вільна і керувалася не чужинцями, а своєю виборною владою. Але саме тут народ і відчув оту саму єгипетську неволю, та не тільки у «ляха собаки», а у рідного «пана-брата», з яким одним хрестом хрестилися, один борщ їли, тільки він — срібною ложкою, однією мовою говорили, та тільки він був безсердечним до свого бідного брата. І вже з цієї неволі єгипетської нікуди було не втекти, бо у самій обітованій землі народилися єгипетські фараони і закабалили народ новою єгипетською роботою.

Малоросія вочевидь руйнувалася. З сильної, грізної для сусідів держави вона перетворювалась на слабку, беззахисну країну. За кількістю свого населення вона могла поставити під рушницю 60000 тільки «спискових або реєстрових козаків, а з виборними її армія могла б вийти у поле у кількості 150000 воїнів. Між тим, вже у середині XVIII століття виявилось, що хижацтво зменшило цю армію не на десять, не на двадцять, а на 500%: півторастатисячна українська армія перетворилась на п’ятнадцятитисячну. При розгляді справ виявилось, що старшини, які захопили державні землі разом з селами і козаками, самі собі написали фальшиві купчі на ці маєтки, і були приклади, коли який-небудь пан, пожалуваний у сотники тільки 1745 року, ще 1737 року підписувався під фальшивою купчею сотником. Все це було відомо і суддям, і гетьманам, та «воспященія никто не чинил», бо в такому разі довелося б «воспящать» самим собі чинити неподобства. Ті, хто був вільним і сидів на вільних землях, доведені панами до зубожіння, самі продавали їм і свою землю, і свою волю. Таким чином щороку південно-російський народ чимдалі все більше перетворювався з вільного на кабального, а поміщича влада все чимдалі поширювалася та зміцнювалася. Найвільніша держава майже непомітно ставала кріпосницькою, а південно-російські пани ставали такими кріпосниками, якими не вдавалося бути навіть полякам, котрих так боявся південно-російський селянин. Цих сумних сторін південно-російської історії не торкалися історики, а якщо й говорили про безвиразний стан Малоросії, то винуватили у цьому зазвичай поляків, не відаючи, а, може вдаючи, що не відають про те, що ролі в Малоросії у XVIII столітті змінилися, і нащадки героїв — захисників українського народу стали його таємними мучителями. Звичайно, цього могли не знати історики, і через те південно-російські письменники-патріоти, як Георгій Каніський, оплакуючи втрату Малоросією державної незалежності, бачили чи намагалися бачити в її минулому тільки позитивні, поетичні події і не помічали поганого, що свідчило про розклад суспільного ладу і основ державності. Якби південно-російські патріоти придивились пильніше до історії XVIII століття своєї батьківщини, вони, можливо, дійшли б сумного висновку, що в їхній державі давно назрівали елементи розкладу, а, може, вони б поставили собі й таке запитання, яке виникає само собою, як тільки замислилися про долю Малоросії як держави: чи не було причиною недовговічності політичного життя Малоросії її тривале політичне єднання з іншою, також політично неспроможною державою? Чи не заразився організм Малоросії тією невиліковною хворобою, на яку страждала Річ Посполита і яка звала її у могилу? Це досить серйозне питання і відповідь на нього, на жаль, ствердна. Малоросія як держава підхопила від Польщі смертельну хворобу, яка найбільше лютувала якраз у ту епоху, котру ми тепер розглядаємо. Така сама політична нетактовність, як і в Речі Посполитій, таке саме панство, що зробило з народу робочу скотину, така ж байдужість до державних інтересів, ті ж самі партії та інтриги, той самий вбивчий деспотизм при удаваній республіканській волі — все це подарувала Малоросії Польща, і цим дарунком, згубила того, кому дарувала і свою волю, і свою державну розбещеність. В цьому плані історія Малоросії і Польщі нагадує поетичну казку Вайделоти у Конраді Валленроді Міцкевича про те, як зачумлений воїн приходить до ворожого стану і, перецілувавшись з усіма ворогами, заражає цілу армію. Врешті гине сам, але й усі вороги теж. Так загинула і Малоросія, прийнявши смертельну хворобу від Польщі, котра загинула й сама.

Близькі за тематикою матеріали читати в розділі:

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Де знаходяться ключі від Києва або не такий страшний Зеленський як його малюють / Думки вголос | Суворий». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Цар Петро Перший та гетьман Іван Мазепа (Данило Мордовець) / Книга про Мазепу | Суворий».


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 08.05.2019 00:36  Борис Костинський => © 

На всяку хитру жопу є свій гвинт.  

Стосовно "кришталевої чесності", то те Ви американцям страшенний комплімент робите!

Янки(англосакси) - законослухняні, але у душі - вкрай нещирі та цинічні люди. "Кришталева чесність" - це точно не про них. Хоча, в порівнянні з совковими євреями вони виглядають чистими янголами.

 07.05.2019 18:18  © ... => Борис Костинський 

Я теж спочатку думав, що все окей. Але схоже там починають гроші звозити мішками... Таке враження, що ваші мериканці так і не зрозуміли з ким мають справу. Ці ігри в демократію і кристальну чесність це саме те, що треба конкуруючій фірмі... Матимете свій Донбас чи другу Кубу... А потім товариш полковник, як Хрущов свого часу, скаже: давай меняться, я тебе твои сапоги, а ты... 

 07.05.2019 02:06  Борис Костинський => © 

Та ніхто Венесуелу Путіну не віддасть. Там усе буде О.К., але трохи пізніше. ;-) А розпад США - то лише мрія Луб`янки. Поки дебелий схудне, худий здохне! :-))) Аби штати РЕАЛЬНО того хотіли, то Москва вже хавкала би так, що мама - не сумуй! Але Путін Вашингтону ще явно потрібний і тому йому дозволяють ще якось дрипатись. :-))) 

 06.05.2019 13:44  © ... => Борис Костинський 

До речі про блазнів... Дядько Трамп знає, що говорить. Швидше будуйте стіну, бо Путін уже підгрібає Венесуелу і скоро матимете під боком свій Донбас. А на наступних виборах пропхне у Ваші президенти теж якогось блазня, котрий йому сподобається найбільше. Це він уміє, як дослідив ваш другий дядько Мюллєр, навіть не питаючи згоди у оного. А потім якась умовна Каліфорнія скаже устами якогось колективного фейсбучного блазня, чого це ми маємо кормити якогось блазня, що так бездарно просрав Венесуелу. І всі гуртом заволають в праведному гніві: а й справді чого?  І пішло поїхало. Думай-те... І не дякуй-те.

 06.05.2019 13:22  © ... => Борис Костинський 

Наша справа вигрібати гівно з авгієвих стаєнь, а ваша, мамериканська, шустріше нам допомагати в цьому... Так переможемо...

 06.05.2019 13:02  Борис Костинський => © 

За Вашою логікою виходить, що аби не раздратувати Путіна, Україна має сама себе придушити, але зробити те максимально тихенько, бо ж Путін не любить галасу.

Путін - така  ж керована лялька, як і блазень Коломойського. Тому він робить тільки те, на що йому дають згоду його куратори. Якщо  ТАМ є рішення розпочати повномасштабну війну у центрі Європи, то українці, навіть і сидячи тихесенько у їхніх льохах, ту війну матимуть. Але я дуже сумніваюся, що таке рішення є. Аби воно було, то кращ...

 06.05.2019 11:00  © ... => Костенюк 

Вибори вигадали спеціально, щоб викликати в людей ілюзію відсутності таких антогонізмів. Типу що обрали те й маєте. Особливо це актуально для бананових республік, де не ловляться крокодили і неврожай кокосів хронічний.

 06.05.2019 10:54  © ... => КАЛЛИСТРАТ 

Байден молодець, але я не здивуюсь, якщо виборці знову оберуть "клоуна". Тренди нової епохи знаєте...

 06.05.2019 10:52  © ... => Борис Костинський 

Є лише одна людина, яка розставила по периметру України півмільйонну армію, і очікує цього перевороту. Будь-якого перевороту... Можливо навіть його влаштує, якщо хтось просто чхне або пердне не в той час і не в тому місці. Це Володимир Путін...

 06.05.2019 08:33  КАЛЛИСТРАТ => © 

Джо Байдену - респект! )))

Он, наконец-то назвал Трампа "клоуном", а это выводит нас с нашим "пианистом" совершенно на другой уровень ))) Если и дальше так пойдёт, так мы, может быть, и Америку догоним, а что ! ))) Ох, и заживём ! Как белые люди )))

А ещё нас объединяет то, что до прихода Трампа в Белый дом в его команде было около 80% евреев, да и дочка с зятем - ортодоксальные иудеи)))

Вот любят эти "добрые люди" "клоунов" направлять впереди себя перед разгромом оппонента, а потом уже быстренько за ними и на короткое время, пока есть что брать.

Господи храни Украину ! )))

 06.05.2019 07:17  КАЛЛИСТРАТ => Борис Костинський 

Идея надавать подсрачников - здоровая и всегда желанная )))

Но, боюсь, что задницы у объектов каменные, а головы чугунные, ноги отобьёшь, а с места не сдвинешь )))

Дело в том, что во все веки и времена в неведомые страны уезжали одни лишь пассионарии, а на месте оставался придонный слой, который потом и выпадал в осадок )))

Этот год для Украины, как и сто лет назад, будет тревожным, останемся ли мы державой или накроемся медным тазом, а может, ещё и успеем сдаться в плен Европе (лучше бы немцам) лет этак на триста)))

 05.05.2019 20:50  Борис Костинський => © 

Ну, то те - не оригінально і нічого, окрім ще більшого розкрадання, Україні не принесе. Але! Можливо, повернення Москви до Києва допоможе здійснити мою мрію - підштовхнути до військового перевороту, який буде здійснений патріотами, для котрих Україна - понад усе в повному сенсі цього гасла. Іноді погане приносить можливість для кращого... В принципі, якщо Байден вижене Трампа, то ймовірність його згоди на радикальні заходи в Україні виглядає для мене не такою вже й фантастичною - його син годується з Укрнафтогазу...

 05.05.2019 19:19  © ... => Борис Костинський 

Росіяни... По окупації тих, хто загниває з середини вони найбільші специ... 

 05.05.2019 19:12  Борис Костинський => © 

Я ж і кажу, що для наведення чіткого порядку та припинення тотального розкрадання, Україні потрібен режим реальної окупації якимось цивілізованим окупантом. В принципі, найкращий варіант - Німеччина. Німці чомусь історично тяжіють до України. Дві спроби узяти Україну під німецький контроль зазнали поразки, то мо` треба зробити третю спробу? 

 05.05.2019 18:31  © ... => Борис Костинський 

Певно всі українці виїхали в Мамерику бо у нас так усі роки Незалежності і скрізь... Самі себе гробимо. І той, що в вишиванці, і той що без...

Схоже, у нас тепер новий керівник Автодору", - пише Нефьодов. Він нагадав також про "знамениту дорогу Тернопільщини, яку розбили на 177 шматків по 40 метрів, аби уникнути тендеру".

Мова йде про 177 договорів Служби автомобільних доріг у Тернопільській області, укладених у 2018 році з місцевою та маловідомою компанією "БМБуд".

Сума кожного з цих договорів не перевищувала 200 тисяч гривень, тобто дозволяла не проводити відкриті торги та уникнути уваги, що прикута до великих цифр та маловідомих фірм.

 05.05.2019 17:16  Борис Костинський => © 

За цим Данилою Мордовцем(з мордви, чи що?) виходить, що українство, то є failed nation. Ну, а як ще визначити, що українці були самі для себе гірші, ніж усі їхні сусіди-вороги? І отак воно тягнеться і по сьогодні: як хтось прийде та гримне, та дасть чоботом попід сраку, то якось життя в Неньці налагоджується, а як самі починають хазяйнувати, то усе геть нищать та занепадають! Ми в США вже 25 років і за емігрантами-українцями спостерігаємо уважно - під проводом англосаксів українці живуть просто чудово! За 5 років досягають такого добробуту, котрого янкеси і за все життя іноді не здобувають! А в Україні отакі самі "прості" люди поневірялися та скніли роками. То що ж воно виходить, пане Суворий, треба добрячу чужинську пугу українцям? Мо` треба, аби США захопили Україну з усіма її потрохами та підсрачниками направили отих гречкосіїв та свинопасів на чітку дорогу?

 05.05.2019 06:45  КАЛЛИСТРАТ => Костенюк 

С антагонизмом согласен )))

Вот, даже, если наши 73 % заменить на железных роботов, так и то, они нам будут металлическую стружку в кашу добавлять, а мы им песок в суставы подсыпать)))

 05.05.2019 05:06  Костенюк => © 

Зараз багато говорять про глобалізацію, світову змову, "русский мир", масонів і т. д. і, чомусь, мовчать про класовий антагонізм, який нікуди не подівся. 

 02.05.2019 21:05  Каранда Галина => КАЛЛИСТРАТ 

зате мені в стелю ніхто не стукає!))) 

а розум - то поняття відносне) і від нього горе, і без нього горе!)

 02.05.2019 20:41  КАЛЛИСТРАТ => Каранда Галина 

Дякую! )))


Но ещё Гераклит Тёмный (4в.д.н.э.) говаривал, что "Многознание - не есть ум! ))) Или, как вариант "Многознание уму не научает" )))


Кстати, вспомнил стишок, некогда написанный в подражание стиху известного поэта, там как раз и об уме есть. Сейчас найду)))

Вот:


Ночь. Луна. Собака воет.

В потолок сосед стучит.

Денег нет. И сердце ноет.

Голос разума молчит.


Что тут скажешь, коль собака

Душу выпила до дна.

Ночь. Луна. Собака воет.

Разум есть, но нет ума. )))))

 02.05.2019 18:52  Каранда Галина => КАЛЛИСТРАТ 

) нє, то ви туди входите). я з тих, що щось десь чули, колись щось читали, але, як правило, не те, що треба!) і пам"ятаю, здебільшого, не інформацію, а лише своє враження від інформації. 

 02.05.2019 18:31  КАЛЛИСТРАТ => Каранда Галина 

"як не дивно, конституцію Пилипа Орлика я дійсно читала.."


Ну, тада мы входим в узкий круг широкообразованных людей : )))))

 02.05.2019 18:22  Каранда Галина => КАЛЛИСТРАТ 

як не дивно, конституцію Пилипа Орлика я дійсно читала... Але перечитати треба: пам"ять у мене, самі знаєте, не ахті яка... 

 02.05.2019 07:22  КАЛЛИСТРАТ => Каранда Галина 

Ну, пани Галина Вы, наверное точно читали "конституцию Пилипа Орлика" )))


Пану же Суворому, за хорошие тексты - респект!


Пару строк из "конституции" :


"Ясновельможний гетьман за своєю посадою має дбати про лад у Вітчизні Запорізькій, а особливо повинен пильнувати, щоб людям військовим і посполитим не чинилися збиткові тягарі, податки, пригнічення та здирства, через які вони залишають своє житло і йдуть шукати прихистку у закордонні держави. "...

 01.05.2019 23:28  Каранда Галина => © 

Так отож. 

 01.05.2019 23:25  © ... => Каранда Галина 

А ще ми любимо показувати пальцем і казати, що у всьому винен єврей, москаль чи той же поляк...
Перше, що я зробив, коли прочитав цей фрагмент, це вилаявся... Трясця їм... 

 01.05.2019 23:10  Каранда Галина => © 

Не знаю, від кого ми заразилися. Щвидше за все, ми такі зроду: бий свій свого, щоб чужі й духу боялися", " де 2 українці, там 3 гетьмани", "як з пана - пан, то півбіди, біда, як з хама пан".
Уривок ясно показує, що принаймні за 300 років нічого не змінилося. Той, хто, правдами чи неправдами "вибився в люди", відразу починає зневажати, обкрадати, а по можливості - й гнобити тих, хто бідніший чи рангом нижчий. І продзагони, і поліцаї - із своїх же набиралися. Немає гіршого ворога українцю, ніж такий же українець. А от чому - я не знаю. 

Публікації автора Суворий

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо