"Не платіть їм!"
Зарплата чиновника повинна прямо пропорційно залежати від добробуту народу». Бісмарк.
Вони якомога скоріше бажають потрапити до пекла? Їм уже гарантовані місця – у перших рядах. Їхній хитромудрий БОС-САТАНА – у мільйонний раз – обдурив їх самих! Проте, СВІТОВІ од того не легше: злочинці вже натворили доволі зла, ТОМУ
«НЕ ПЛАТІТЬ ЇМ!»
Цю фразу я почула ще за часів «раннього шоколадного Короля» – з вуст знайомої бухгалтерки, яка з кінця дев’яностих знала набагато більше, аніж ми, «прості смертні». Од тих пір уже минуло два десятиліття, але «битва за метал», мовляв, накопичений населенням у надто великій кількості, продовжується. Ми уже чули, як верхівка заявляла: українці надто багато їдять! НАДТО. Кілька років потому на голови українців ще й «тарифи» впали… Ой леле, лишенько! НЕ ПЛАТІТЬ ЇМ, – пролунало як набат. Він лунає і досі. Як ті дзвони, що я почула в день розстрілів на Інститутській у чотирнадцятому році… Так, серед білого дня вони шалено калатали на дзвіниці Чорнобильської церкви, що на Лісовому масиві! Я вийшла як раз на вулицю – і мене накрила ТРИВОГА. Кожна клітинка мого тіла вібрувала, усе єство розуміло: СТАЛОСЯ ЩОСЬ СТРАШНЕ.
…А перед тим, пам’ятаю, я подзвонила матері. Вона плакала, ридала – просто в телефонну слухавку: ішла пряма трансляція кривавої розправи на Інститутській, і мама дивилася це по телевізору… Як і мільйони інших мам в Україні. Тоді на очах зачинялися великі й дрібні магазинчики, перехожі кудись поспішали – ховалися по домівках. А мені треба їхати – на Лісовий. Маршрутка везе нас через усе місто. Люди сидять похнюплені, невеселі. Раптом якась жіночка починає голосно лаятися – на весь салон. «Тихо, – кажу їй. – Замовкніть!» Тоді могли з’являтися і так звані «тітушки» – де завгодно.
Про трагічні події на Майдані я дізналася пізно увечері, коли побачила зачинені двері метро й написану від руки «цидулку», вставлену в скляний пройом:«У зв’язку з проведенням антитерористичної операції…» МЕТРО ЗАЧИНЕНО.
Так, вони зачинили його, а по спорожнілих станціях возили отих «тітушок», що десятками й сотнями розповзалися по різних районах Києва. Ті, мов щури, вилазили мов з-під землі – і нападали на ПРОСТИХ УКРАЇНЦІВ, сіючи паніку та страх.
Пам’ятаю розмову в кав’ярні – зі знайомою. Вона розповіла мені, що напередодні, коли стемніло, бачила, як по Бориспільській трасі «на швидкості сто кілометрів» промчала якась важка військова техніка… Ось так починалася ЕПОХА МАЙДАНУ. На який ми вийшли п’ять років тому з гаслом: «НЕ ПЛАТІТЬ ЇМ!»
Бо ж вони – за різними оцінками – уже вийняли від восьми до тридцяти мільярдів «зелених». Із наших кишень. А за роки Незалежності – сукупно, як твердять експерти, ВКРАДЕНО майже п’ятсот п’ятдесят мільярдів доларів!
Якщо «з офшорів» повернути награбоване лише Янеком і Шоколадним, то на покриття наших астрономічних б о р г і в (цих грошей, щоправда, ніхто не бачив) вистачить усіх «офшорних» коштів – разом узятих.
Отак, по суті, протягом усього мого життя і калатає у вухах набат: «НЕ ПЛАТІТЬ ЇМ!» Вони ж бо знущаються, женуть у рабство простий люд. А їхні «дітки» хочуть жити… У ФЛОРИДІ. Оскільки їх там народили – і вони стали громадянами іншої країни! Але, панове «аристократи», БОГ УСЕ БАЧИТЬ. Іноді й розуму позбавляє… Ні, це не звучить тривіально, коли на твоїх очах молода здорова людина, батечко якої «виділив» йому «кабінетик» у просторому хмарочосі та посадив керувати «фірмою», каже: «Я ж усе знав у школі… А нині – не розумію!» Бідолага став ледь не калікою – на голову. І от уже навколо нього бігає «штат співробітників», але той ¬ ані бельмеса, вибачте… ЗАБУВ ГЕТЬ УСЕ. Але про Флориду – пам’ятає.
Так, панове, «Бог не яшка і не фраєр». ВІН УСЕ БАЧИТЬ. Він навіть іноді вкладає в уста простої бухгалтерки сокровенну фразу – і ти прозріваєш! Хоча, від самого початку, і так усе було ясно. Душа, то субстанція – з іншого виміру. Вона – зряча. Від самого початку. Тільки-но людина з’явилася на світ. Протягом усього свого життя «дитятко» ще народиться – безліч разів. Воно прийшло у цей світ ВЧИТИСЯ. Не красти, не здирати шкуру зі свого ближнього… Вчитися! Людині потрібні СНАГА І СИЛА. А ще – ТЕРПІННЯ. Аби прозріти й побачити себе у дзеркалі СВІТУ. У новому вимірі.
«Очі душі», не замилені ані скаженими статками, ані горілкою, ані наркотою, БАЧАТЬ УСЕ – і набагато більше. Комусь – байдуже, тобі – ні! Кожен свій вибір робить сам.
