16.11.2019 00:42
Без обмежень
16 views
Rating 5 | 1 users
 © Вікторія Івченко

"Днями дзвонить мені Путін..."

Днями дзвонить мені Путін і каже (вустами одного зі своїх підлеглих-олігархів): « Слышь, ты… Отдашь мне в течение месяца семь тыщ… И чтоб без промедления!» Настрій у мене моментально псується. Стан подібний до отруєння: кепсько, що болить – невідомо. Певно, душа.

Я іду осінніми блискучими від дощу вулицями і обмірковую цю «пропозицію». Дзвінок-автовідповідач, передзвонити у відповідь – марна справа. Щось середнє між нагадуванням і погрозою. Таких дзвінків нині – мільйон. Люди отримують оті «попередження» – і реагують, кожен – по-своєму. У кожного – своя межа терпіння.

***

Одна знайома розповіла мені, що бачила страшну сцену в метро: якась жіночка «не туди» поставила важкі сумки, їй зробили зауваження…Хтось когось штовхнув – і розпочалася бійка, яка миттєво перетворилася на загальне побоїще! Пасажири, які не бажали брати участь у «мордобої», з жахом спостерігали за цим дійством з дальнього кутка вагону. Я перепитала, чи багато було людей – о десятій годині вечора? Фактично це сталося в межах станції метро «Хрещатик»: народ повертався з прогулянки головною вулицею міста. Накопичена агресія знайшла вихід у тому, що досить було поштовху – і… Раніше такого не було.

***

Завжди було щ о с ь, тож народ лишається безневинним «агнцем»... Cлідкую останнім часом за новинами, пов’язаними зі школою. Вчителів у школі учні часто-густо не шанують, не поважають. Оскільки ті – особливо тепер, у наш час – перетворилися на «касту» малозабезпечених осіб, перевантажених і без того нелегкою роботою.


Якось група старшокласників прямувала на якийсь «захід». По руч ішли їхні «вчительки» – уже немолоді, не дуже модно вдягнені. Ішли, мов верблюд пустелею – понуро, відсторонено… Вони абсолютно не звертали уваги на своїх вихованців. Я з подивом проводжала поглядом цю «ходу», що розтяглася на кілька сотень метрів, і думала про свою колишню «керівничку»: розумна, весела Любов Василівна уміла з нами розмовляти, возила усім класом то до рідного свого Львова, то в Прибалтику… Пам’ятаю Ленінград (нині – Санкт Петербург). Пам’ятаю, в якій атмосфері ми виховувалися. Не було тоді страшного розшарування суспільного, не було й натовпу дорогих авто навколо тієї школи. Ми бачили окремі прояви несправедливості – у шкільних стінах у тому числі, але ця каламутна хвиля ще не накрила тоді суспільство «дев’ятим валом» НЕСПРАВЕДЛИВОСТІ, яка з’явилася пізніше. На фото: обкладинка моєї другої поетично-публіцистичної збірки (2006 рік).




Рекомендуємо також:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 18.11.2019 23:21  © ... => Каранда Галина 

Тож вмикаймо! Вільніше спілкуймося на різні теми. Повчати уже набридло. СЛУХАТИ, а не повторюватися... НАС СВАРЯТЬ, ОБДУРЮЮТЬ, "РОЗВОДЯТЬ... МОВ КОШЕНЯТ"??? Самі винні. Страх виїдає людське. 

 18.11.2019 07:24  Каранда Галина => © 

Треба іноді вимикати "нас довели" і вмикати "ми дійшли". Тоді нас важче буде довести... 

 18.11.2019 02:31  © ... => Каранда Галина 

"Головне, не дійти до стану "путін в під`їзді пісяє". Пісяє, Галино...
Нас уже довели і не до такого стану, судячи з того, що сталося у вагоні метро (див. вище). Можна, звичайно, мовчки ковтати усе. АЛЕ ГОВОРИТИ ВГОЛОС - ТО КРАЩЕ. Нам не вистачає ДІАЛОГУ. СПІЛКУВАННЯ. Цим користуються ті, хто волів би і далі перетворювати нас на покірне без`язике стадо! "ТИХШЕ, А ТО ПУТІН НАПАДЕ!!!" Порохоботство уже не в моді, але ментальність - та ж сама! НЕРОЗУМІННЯ того, що лише суспільне проговорювання ТРАВМ СВІДОМОСТІ дасть нам можливість ВИСЛИЗНУТИ з пазурів НЕДОЛЮДКІВ. Саме на них розраховує ПУТІНІЗМ. 

 17.11.2019 13:25  Ольга Білицька => © 

Цікаві спостереження і сумні. Але несправедливість існувала завжди, нажаль. Моїй мамі, коли вона навчалася у 70-х у радянській школі вчителі разом з однокласникими влаштували "бойкот". Тепер би це назвали буліном. Та й розшарування теж відчувалося: велика була різниця між донькою водія автобусу та завначальника міліції. 

 16.11.2019 17:03  Каранда Галина => © 

Несправедливість була завжди...
Головне, не дійти до стану "путін в під`їзді пісяє". Бо росіянами давно чужі президенти по-маленькому в хату ходять, але ж ми - не вони, наче... 

Публікації автора Вікторія Івченко

Літературні авторські твори, вірші, проза, публіцистика та інше

Сторінка: 1 з 13 | Знайдено: 76
Автор: Вікторія Івченко
АВТОРСЬКІ ЗБІРКИ: Героїчне та іронічне;
Сортування за: Дата/час опублікування з спад.;