Рідне село
Я народилася в місті, але моя бабуся народилася в селі. Вона часто любить згадувати свою молодість і рідне селище, а також дідусеве – сусіднє. Мій тато теж народився там, але коли він був маленьким, то бабуся з дідусем вирішили переїхати в найближче місто. Вони хотіли дати своєму синові гідну освіту. Дідуся вже немає в живих, але бабуся часом за чашкою чаю розговориться і починає розповідати про життя в рідному селі.
Взагалі, за часів бабусиної молодості було все зовсім по-іншому, не так як зараз. Навіть люди були набагато добрішими і чуйними. Звичайно, у них не було різної техніки, яка зараз є в багатьох сім`ях. До того ж жителі села не могли дістати багато речей, та й грошей не було. Міським жителям було простіше. Зате в сільській місцевості повітря чистіше, та й природа красивіша. Місцеві жителі займалися сільським господарством, в той час були ще колгоспи. Тому моя бабуся вміє практично все, навіть корову доїти.
У вихідні в селі були танці. Це зараз всякі дискотеки і вечірки, а бабуся ходила на танці. Саме там вони і познайомилися з дідусем. Він довгий час проводжав бабусю до будинку, хоча самому ще треба було в темряві добиратися до свого селища. Бабуся любить згадувати про те, як у них з дідом зароджувалися почуття і як він залицявся до неї. Мені здається, що в ті часи почуття були більш щирими, та й люди були чеснішими.
Бабуся з теплотою згадує рідне село. Мені б хотілося подивитися на будинок, в якому вона жила, та й взагалі на все село, але його більше немає. Поступово люди з села почали роз`їжджатися хто куди і тепер там навіть немає старих будинків. Шкода, що більше немає рідного села моєї бабусі, вона часом сумує по тих місцях. Села немає, а бабуся все одно говорить про те, що це її батьківщина, а не місто в якому вона живе вже багато років. Нам, міським жителям, не зрозуміти всієї романтики сільського життя.