Рідне моє село
з рубрики / циклу «Присвячення»
Описую думки свої химерно,
Чіпляю на живця нові слова,
І засіваю між рядками зерна,
Щоб ожила віршована краса…
Емоції фонтанять феєрверком
І стелиться барвінками туман,
А пам`ять усміхається люстерком,
І одурманює як фіміам…
В моє дитинство радісне й веселе,
Я знову завітала уві сні,
І пригадала мальовничі села,
А серед них розкішні Дибинці…
Там ліплять гончарі горшки казкові,
І річка Рось цілує голубінь,
Жінки вдягають плаття веселкові,
І ставлять диво-горщик на черінь…
А потім розмальовують квітками,
Узором прикрашають залюбки -
В Італію Іван Масюк з горшками
Не раз літав на різні виставки…
Пісні в обіймах ніжних надвечір‘я,
Курличуть в небі голоси дзвінкі,
Дрімають прибрані хати й подвір‘я,
І всюди чути пахощі п‘янкі…
А ще там дуже люблять вишиванки,
Віночком прикрашають довгі коси -
Блукає в пишних травах на світанку
моє дитинство босоноге в росах...
Всім серцем я люблю своє село -
Мого дитинства срібне джерело!
#Ольга_Шнуренко
м. Київ,
