02.04.2020 14:08
для всіх
256
    
  1 | 1  
 © Руснак Сергій

Моє рідне село

Моє рідне село

з рубрики / циклу «Крокуючи життям...»

"За тобою завжди, будуть мандрувати
очі материнські і білява хата..."
В. Симоненко

Рідне село, будинок край дороги,

Я знову чую ніжний голос мами.

Колись давно я бігав босоногим,

Цими крутими й довгими стежками.


Вже зараз стало важко пригадати,

Якою була стежечка додому.

Як все було в дитинстві - не сказати,

Хоча й тепер не було б сенсу в цьому.


Минув вже не один-єдиний рік,

Як я поїхав, не живу я вдома.

Але щоразу щемить лівий бік,

Як чую голос ночі цей знайомий.


У нас вночі панує "мертва тиша",

Цвіркун її раз-в-раз перериває,

Легенький вітер деревця колише,

Листочки шелестять, роса спадає.


На небі місяць сам-один гуляє,

А навкруг нього збіглися хмаринки,

Одна легенько місяць затуляє,

Та все ж освітлені усі сільські хатинки.


Жваво собаки гавкають повсюди,

Десь музика вдалечині лунає,

По вулиці проходять поряд люди,

Хтось привітається, як справи розпитає.


І якось мимоволі пригадаєш,

Що всі проблеми наче не з тобою.

Себе знову маленьким відчуваєш,

У ті часи ж не знався ще з журбою.


Заходиш тільки на своє подвіря,

Як тут умить зникає в тебе втома.

Вслухаючись у звуки надвечіря,

Подумаєш собі: нарешті вдома!


І як би не мінялося життя,

Куди би доля не закинула далеко,

Облиш проблем примарні сум`яття.

Щораз лети додому, як лелека!


І через всю далечину років,

Тебе зустрінуть вдома на порозі.

Поглянеш в очі, повні щастя, у батьків.

Для них ти сину, ще маленький досі...



с. Атаки, квітень 2019

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
Не знайдено або поки відсутні!