Моя улюблена іграшка
У кожної дитини є своя улюблена іграшка, яка нагадує йому безтурботну і славну пору – дитинство. Колись давно я любив грати з потягом. Мама привезла його з відрядження. Зовні він схожий на героя з улюбленого мультфільму «Веселі потяги з Чаггінгтона», такий же кумедний. Коли коліщатка його починали рухатися, то він міг видавати дуже смішні звуки, ніби щось пищить. А керувати ним можна було за допомогою спеціального пульта.
Але часи минули, я подорослішав. На зміну зовсім дитячим забавам прийшли більш цікаві і розвиваючі. Не знаю, чи можна назвати шахи дитячою іграшкою, але ніщо мені не подобалося більше, ніж грати в них, з тих пір, як мій дідусь показав, як ходять різні фігури. Далі вже ми перейшли на розучування дебютів і ендшпілів. З тих пір я граю з дідусем кожен раз, коли ми приходимо до нього в гості, і дуже часто виграю. Дідусю сміється, що учень його перевершив. Мені так не здається, тому, я додатково тренуюся.
Я розумію, що кожна гра по-своєму розвиває дитину, готуючи її до дорослого життя. Щось вчить розрізняти кольори і форми, щось – писати і рахувати. А шахи мене навчили думати, логічно міркувати і поступово йти до своєї мети.