Історія створення наноматеріалів
Всі ми знаємо, що приставка «нано-» означає «карлик», а точніше – 10-9, тобто мільйонна частка міліметра. Тому стає зрозумілим, що для створення таких маленьких об’єктів потрібно їх бачити. І історія розпочинається саме з інструменту, котрий дозволив це робити – з електронного мікроскопу. Це сталося в 1931 році. Творцями даного приладу стали німецькі інженери Эрнст Руска та Макс Кнол, за що навіть було присвоєно Нобелівську премію по фізиці, правда дуже згодом, у 1986 року. А до цього було ще багато вдосконалень, перед практичним застосуванням. І врешті, родився сам термін «нанотехнології», котрий ввів японський фізик Норіо Танігучі у 1974 р. Хоча навіть в той час все було на базі вивчення. З досягнень можна згадати розміщену сторінку книги на шпильці голки у 1964 році. Але маніпулювати на атомарному рівні та створювати наноматеріали ще не навчилися – не було можливості, відповідних інструментів.
І ось, в 1981 році було створено тунельний мікроскоп іншими німецькими, фізиками Гердом Біннігом та Генріхом Рорером. Ці винахідники теж отримали ту ж саму Нобелівську премію, що й Эрнст Руска, за не менш важливий вклад в нанотехнології. І далі розпочався розвиток та створення перших наноматеріалів. Спочатку відкрито фулерени (модифікований карбон), далі ефект гігантського магнітоопору, що дозволило отримати перші наноплівки та нанодроти. У 1998 році голландським фізиком Сізом Деккером створено перший транзистор на основі нанотрубок із ДНК. Почався розвиток біонанотехнологій. У 2004 році відкрито фантастичний наноматеріал графен (алотропна форма карбону). Звичайно за усі перераховані відкриття винахідники отримували знову ж таких Нобелівські премії, що ще раз підтверджує величезне значення даних досліджень. Адже тепер цивілізація розвивається саме в наносвіті, за цим майбутнє. Фантастичні технології з фільмів постійно втілюються у життя. Комп’ютери зменшуються, обчислювальні потужності зростають, і це все нанотехнології.