Способи збільшення та зменшення тертя в живій природі
Сила тертя завжди виникає при русі або спробі руху тіл. І саме завдяки цій силі й здійснюється рух або лишається спокій. Без цієї сили усі б тіла скочувалися до тих пір, поки Земля не стала би ідеально рівною кулею. Це твердження колись описав в своїх працях французький фізик Гійом Амонтон. І ми це все спостерігаємо навколо, а також користуємось цієї властивістю. Природа теж не відстає і завжди використовує силу тертя.
Ніжки комах, кінцівки тварин, руки й ноги людей завжди мають цупку поверхню, щоб не падати та мати можливість піднімати різні предмети. Інколи навіть такий покрив має велику кількість менших чи більших колючок, щоб ще краще збільшити силу тертя спокою. Це можна помітити на ніжках павуків, мух, жучків чи на поверхні реп’яха. Збільшення тертя в даному випадку відіграє корисну роль.
Буває й навпаки, наприклад, суглоби в людей, тварин, постійно змащуються через спеціальні залози, щоб максимально зменшити тертя ковзання в них. Також обтічна форма тіл риб, тварин та птахів дозволяють зменшувати тертя опору для збільшення швидкості руху та змоги долати великі відстані. Це все чудові приклади зменшення сили тертя природою.
А ось шкіра змій по структурі може і збільшувати, і зменшувати силу тертя. Лусочки дозволяють легко рухатися вперед і пригальмовувати при русі назад.
Тобто, в природі тертя може збільшуватися, зменшуватися, а інколи змінюватися в залежності від ситуацій чи напрямку руху. А ми, люди, спостерігаючи це навколо, переносимо знання в техніку, конструюючи більш ефективні механізми для спрощення нашого існування. І це усе відбувається завдяки розвитку науки фізики, яка й вивчає взаємодії в природі.