Справжнє щастя?
А може це і є то справжнє щастя?
Проснулась.Кава.
І сама собі належиш.
Ніхто вже не вола,
що ти повинна,
що не цінуєш того,
що ти маєш.
Ти не стоїш
півдня на кухні.
Вільна.
Ганчірку в руки-
лиш,коли-
натхненна.
Це відчуття-
коли собі сама належиш!
Роби що хоч,
а не лиш те,
що треба.
Напевно це і є то справжнє щастя.
Цей стан ти встигла полюбити.
Свобода в кожнім слові, русі.
Невже раніш могла не відчувати?
Сама не віриш й дивно.
Невже могла ти так собі вчинити?
Не дбати, не любить.Терпіти.
І стерти власну ідентичність.
Та досить.Ти винна будь лише собі.
І якщо хочеш- будь красива, сильна!
Щастя -в тиші, гармонії душі.
І більш нікому ти не винна.