28.09.2013 22:35
Без обмежень
373 views
Rating 5 | 3 users
 © Бойчук Оля

Залишитись не можна піти...

Пограємо в асоціації? Чи в осінні варіації?  Чи може сховаємося від світу за позначку «онлайн»?

Для початку тільки запитання, щоб у процесі читання зайнятися пошуком  відповідей на них.

    «Київ крапка юа», мов на мапі міста – життя,  вздовж усіх розділів – поворотів, поміж речень-вулиць позначений сотнями знаків питання. Чи не забагато для роману як тексту? Чи не замало для роману як стосунків? Ні, бо ці знаки визначають вибір, в даному випадку йдеться про вибір головної героїні Альони. І, навіть, не  знайомий «бути чи не бути», а вирішальний: «залишитись не можна піти».

    А до чого тут асоціації? Осінь - час роздумів та очікувань, період, коли слід щось вирішувати, робити висновки з прожитих весни і літа, з трепетом чекати  завтрашньої прохолоди і невідомого з приходом нового року.

Тому так важливо не прогавити мить, котра навіть в переповненому вагоні метро здатна змінити ставлення до самої себе: «Вже років сто ніхто не називав її «чарівним створінням». Та яких там сто! Вона взагалі не пригадує, щоб хтось її так називав»;  

не злякатись людського осуду і ризикнути: «Так, уся відповідальність за цей розрив, який вистиг-дозрів у кліматі їхньої родини, лежить на ній. Бо саме вона зробила цей останній невідворотний крок. І він тепер як жертва її підступності й лицемірства ( стільки років прикидалася доброю і хорошою), буде за життя канонізований, долучений до святих, ідеалізований, а вона – дизертирка й порушниця суспільних приписів – приречена на остракізм. Хоча, якщо чесно, про це одвічне людське «хто і що, і кому скаже» вона думала найменше» ;

не терпіти біль заради дітей, а бути щасливою задля себе: «…вона нарешті зрозуміла, що хоче цього виру, забуття, омани, ніжності, проникнення до чужої, ще вчора незнаної суті. Бо вона заслужила на це! Заслужила на те, щоб її кохали – не з обов`язку перед проштампованою сторінкою, не вимагаючи натомість щоденного приниження й катування,- щоб кохали такою, яка вона є, хоча б один день, одну годину!»

   В романі немає однозначних тверджень що є добре, а що зле. Немає єдиного правила як змінити долю за кілька хвилин. Але за кілька годин можна перегорнути сотні сторінок з роману життя ще однієї сильної і вже напевно щасливої Жінки.

Її можна звинувачувати, жаліти, заздрити їй, підтримати або ж навіть не зрозуміти. Але вділити їй свого часу таки варто.

    Авторці вдається тримати інтригу до кінця, не втомлювати читача беззмістовними діалогами та відступами. Відчувається, що автор мимоволі змушує думати, шукати виходи та відповіді разом з героями, відчувати їхні емоції і найважливіше, як на мене – у запрограмованому жанром хеппі-енді побачити продовження життєвих шляхів героїв через призму власних висновків читача та відповідей на стільки запитань. І все для того, щоб не поставити крапки. Хіба тільки, аби в добрий час у добрім місці зупинитись, і врешті вийти за межі власних обмежень. Як це зробила героїня Альона зі своїми почуттями. Як це зробила авторка Тетяна Белімова зі своїм дебютним і вартим уваги творчим дитям.



Івано-Франківськ жовтень 2013




Рекомендуємо також:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 14.07.2014 08:48  Тетяна Ільніцька => Якобчук Павло 
 11.07.2014 10:40  Якобчук Павло => Тетяна Ільніцька 

Супер - книга. Чоловіки з рук видирають. Мабуть себе впізнають. 

 11.07.2014 10:39  Якобчук Павло => © 

Супер - книга. Чоловіки з рук видирають. Мабуть себе впізнають. 

 29.09.2013 10:42  © ... => Ірина Затинейко-Михалевич 

Дуже дякую, Іринко! Приємно чути твою думку.
Я справді сумлінний читач і жорсткий критик, але якщо річ варта уваги, роздумів і якихось висновків, то варто про це сказати)
От і написалося. Дякую Тані за вартісну річ! 

 29.09.2013 10:40  Тетяна Ільніцька => © 

О так!))) Момент жіночої помсти був тонко і влучно підказаний мені Юрієм Івановичем Ковалівим (ви з Романом із ним знайомилисяя)))
Він сказав, що Льона має "розібратися" з обом, і то так, аби їм обом було погано, а їй добре. Тільки ж їй теж не добре... Ти ж уже в курсі...
Ще раз дякую))) 

 29.09.2013 10:38  © ... => Тетяна Ільніцька 

Таня, не маєш чого шарітися) Ти свою справу вже зробила!))) А хеппі-енд...чому ж ні? Сама прекрасно знаєш, що кожен читач у фіналі робить свої висновки і домальовує свою кінцівку. У мене вийшов хеппі-енд))) При чому у кожного героя, хтось по заслузі отримав, але це теж добре) Класний роман. Дякую, Авторко!!! 

 29.09.2013 10:33  Тетяна Ільніцька 

йой... Іринко, Олю, Натусю, Світланко... всім дуже дякую)))

 29.09.2013 10:28  Ірина Затинейко-Миха... 

вчора також вечір провела за читанням, подарованої в пятницю Таниної книжки...і це не перечитування - а вдумливе вчитування глибоких роздумів авторки про вічну "сімейну" дилему із тсячними знаками запитань...а ще добавлю - Таня скромно не ставила багато знаків окликів...а їх є де розставляти - багато психологічних умовиводів...Але це вже мене відносить в сторону! Оля - чудовий відгук! Таке свіже відчуття Твоїх підібраних слів для означення власних вражень від прочитаного. Значить - сумлінний автор знайшов свого сумлінного читача! Дуже сподобався Твій відгук! Молодчинка! 

 29.09.2013 10:01  Тетяна Ільніцька => © 

Олюня))))))))))))) Зашарілася від задоволення)))))))))))))))
Так приємно!
Люба! У мене ж не хеппі-енд, хоча мені завжди хочеться, аби все у всіх було добре)))))))))))
Дуже-дуже вдячна за прочитання й рецензування))))
 28.09.2013 23:05  © ... => Лана 

Дякую, Світланко) 

 28.09.2013 23:03  Олександр Новіков => © 

Цікаво 

 28.09.2013 22:37  Лана => © 

Дуже класний відгук. Настрій передано на всі сто.
Чудово обом) 

Публікації автора Бойчук Оля

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо