Монолог з калюжі
з рубрики / циклу «ГУМОР»
Пташки з піснями відлетіли в вирій,
Лишились тільки в мріях у кота.
Жовтіє листям осінь золота…
А я, мов хмарка, сірий.
Здається, крізь пориви вітру дужі
Злечу до хмар листком осіннім я.
Йде дощ… Вусата посмішка моя
Сіріє у калюжі.
Ступають лапи в непривітну сирість,
Хоч з неї мрію вибратись чимдуж.
А слідом хвіст волочиться, з калюж
Вбирає вогку сірість.
Куди бреду? В осінню теплу мрію!
Дощу зборовши доторки і страх!
Я просто мокрий кіт. І на вітрах
У сіру даль сірію…
