Губернатор, мер... підмерник, селфейс

В Україні немає губерній і мерій. А отже не повинно бути і таких понять як губернатор і мер. Той, хто говорить чи пише губернатор або мер, маючи при цьому на увазі голову облдержадміністрації та міського голову, той робить не лише помилку, а вчиняє дисциплінарний проступок, а, якщо це тиражує журналіст, вчитель, посадовець, чиновник, то і професійний. У даному разі треба говорити не про бажання стисло означити посаду (брякнув мер - і легше стало, тому що один склад, язик не заплітається), а про ідейно-ідеологічну та суспільно-культурну силу назви посади, що спирається хоч на якісь традиції корінного народу, певною мірою місцевості. Неофіційно замінюючи назву посади голова облдержадміністрації на губернатор, охочі підсвідомо (а дехто й свідомо!!!) роздвоює ментальність громади тієї чи тієї адміністративної області. Адже, коли ми говоримо (читаємо): голова облдержадміністрації, то чітко уявляємо межі конкретної області України – не важливо якої. А от коли чуємо (читаємо): губернатор, то не всі, зовсім не всі, оті межі уявляють. Особливо старше покоління, чуючи, скажімо таке словосполучення: «Харківський губернатор...», хочуть вони того чи ні, уявляють його очільником не лише Харківської області, а й Сумської, частини Луганської і навіть деяких земель Бєлгородської області, бо вони раніше належали до Харківської губерніїї.

Те ж можна сказати і про виникнення двоїстості у свідомості людей, коли ми чуємо (читаємо) мер(з фр.) , замість міський голова. Хочеться для стислості, панове охорчі до неї (у першу чергу журналісти), ну то ось вам підказка. Для урізноманітнення міського голову можна охрестити вілладжьо (з італ.), віллейджиком (з англ.). А-а, перепорошую, тут багато складів. Тоді ось вам, де їх менше: вєшчь (з пол.), тосгон (з монг.). І тут багато складів? Та що ти будеш робити?! Є!.. Є і з одним складом: цег ( з монг. – село, селище). Хто там зрозуміє: про село йдеться чи назву посади сільського голови.

А-а-а, комусь до вподоби така собі мовно-іншоземна романтика! Та будь ласка. Сільського голову можна назвати селбук (тут вам поєднання українського і англійського слова), а голову селищного – селфейс (сільська пика) або просто фейс – один склад, знахідка для любителів необгрунтованої стислості. Бачте, навіть патріотизм вискочі несподівано – півслова українського вжили: сел. Сільська пика якось надто по-українськи звучить! А ось селфейс... О-о-о! Це щось місцево-інтернаціональне!..

Відчуваю незадоволеність декотрих через неповану картину прикладів. Уявіть собі, вони теж є! Кому наведені не до шмиги, то ось ще такі: кмет (у Болгарії), бургомістр (Німеччина), бурмістр (Польща), лорд-провост (Шотландія у Великобританії), староста (Чехія і Литва). А чому у нас любителі стислості назв посадових осіб заступника міського голови називають заступником мера, він же – аудент! Чирікаємо по-хранцузьки, панове, так по-хранцузьки!..