29.08.2014 09:29

для всіх

193

2 | 2

 © Микола Васильович Снаговський

ОХ І МІСЯЦЬ!..

 

Маленький хлопчик гуляє надворі з татом, міцно тримаючись за його вказівний палець. Раптом зупинився.

- Тату, стій!

- Стою.

- Ходімо.

- Ну, ходімо…

- Стій! Глянь на Місяць…

- Місяць повний… Весь його диск відбиває сонячне світло…

- Тату, стій! Та стій же! – смикнув хлопчик тата за вказівний палець до низу, що значило негайно зупинитися.

- Так. Стою.

- А ну, ходімо-ходімо-ходімо…

- Гаразд! Пішли-пішли-пішли…

- Стій!

- Стою!

- А чому він «відбиває сонячне світло»?

- Ну-у, тому що сам по собі світлий і гладенький, на ньому нічого не росте, щоб поглинало світло…

- Звідки знаєш? Ти там був?..

- Не був. Знаю з книжок: на Місяць падає сонячне проміння, а від нього сяйвом відбивається на нашу Землю. Тому й місячно. Видно, хоч голки збирай.

- Ходімо… Які «голки»? Від швейної машинки? Я мамі допоміг: усі позбирав. Стій! Та стій!..

- Стою.

- Ходімо!

- Йду…

- Глянь-глянь на Місяць, швидше!

- Дивлюсь.

- А чому він то ховається за хмарками, то показується?

- Ну, то насправді не Місяць показується, а хмари час од часу закривають чи відкривають його.

- Ні, не хмари… то Місяць визирає з-за них, нам посміхається.

- Хай «посміхається». Ходімо далі?

- Ти сам же мені читав: «І блідий Місяць на ту пору із хмари де-де виглядав, неначе човен в синім морі, то виринав, то потопав»… Бач, «Місяць виринав», а не хмари його закривали.

- Гаразд-гаразд, Місяць «виглядав», «виринав»!..

- А чому він так робить?

- Подобається йому…

- Ех ти, тату-тату! Місяць з нами теж гуляє!!!