Обличчя – не завжди... обличчя!
Справжній шок щоразу охоплює, коли чуються фрази на зразок: До лав нашої оганізації мають прийти нові обличчя. Наша партія зміцнилася новими обличчями. Вітчизняну науку рухають активні обличчя і тому подібні. Та невже ж не зрозуміло, що російське слово лицо – це не тільки передня частина голови, тобто власне лицо, а й особа, особистість, персона, член суспільства, діяч, а українське слово обличчя – це тільки (і тільки!) обличчя, тобто передня частина голови (лише!) - не потилиця, не маківка голови, не вся статура людини. Тож у названих прикладах слово обличчя тупо вжито як кальку від російського слова лица.
Українською мовою в усіх згаданих значеннях, тобто коли мають на увазі людину в цілому - з тулубом, руками, ногами, головою, душею і характером, а не лише її фізіономію, - треба вживати слово особа (осіб): До лав нашої партії мають прийти нові особи. Наша партія зміцнилася новими особами. Вітчизняну науку рухають нові особи.
У багатьох випадках слово особа можна замінити на слово людина (людей), чоловік (чоловік – не чоловіків!), душі (душ), постать (постатей), персона (персон), індивідуальність (індивідуальностей): До лав нашої організації мають прийти (влитися) нові люди. Наша партія зміцнилася новими душами. Вітчизняну науку рухають індивідуальності. (Окрема засторога до слова чоловік. У прямому (називному) відмінку воно збігається зі значенням мужчина, чоловік дружини. А, скажімо, в родовому відмінку слово чоловік може дуже добре стати до контексту мовленого чи написаного, наприклад: До нашої організації прийшло нових десять чоловік. (Чоловік означає, що серед цих десяти можуть бути і чоловіки, і жінки. Тобто прийшло десять осіб, душ, персон, не облич). Але: ...прийшло нових десять чоловіків. (Така форма слова як чоловіків означає, що до організації прийшли лише мужчини).
Зверніть увагу, що у текстах п’єс російське словосполучення Действующие лица завжди перекладається (або в оригінальних українськомовних творах пишеться) як Дійові особи! (...особи, а не Дійові обличчя!).
