06.05.2019 11:19
для всіх
75
    
  2 | 2  
 © Двірний Сергій

Старіюче обличчя, колись вродливої жінки…

Старіюче обличчя, 

колись вродливої жінки…

(Чому колись?

Хіба вона не та сама жінка?

Хіба її врода більше їй не належить?

Хіба це не та ж врода лишень за старості?)

Тремкі риси, 

прозорий пергамент шкіри, 

серпанок попелястого волосся, -

здається невидима рука художника, 

просто втратила колишню твердість…

І тільки очі, -

відбитки всіх дзеркал, 

в які милувалася замолоду, -

залишилися все такими ж живими і чистими, 

сповненими краси і ясного світла, 

як і колись…

По-дитячому тендітні плечі, 

тонкі, ламкі п’ястки, 

в неспокійній грації пальців, 

креслить чудернацькі узори запалена сигаретка, 

легенько киваючи у такт знайомої музики, 

час від часу розсіяно зауважує інших гостей бару…

Та погляд блукає ген-ген…

по той бік очей, 

по той бік дзеркал, 

по той бік відбитків…

Там, де вже ані спогадів, ані мрій, 

жодного задуму…

Так, ніби художник і полотно

просто обмінялися місцями…

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 06.05.2019 13:14  Світлана Рачинська => © 

Це прекрасно!