ПЕРЕХРЕСТЯ ВІТРІВ І ДУМОК
«Цілую і прощаюсь назавжди» видихає подорожній у рвучкій негоді перехресних вітрів і думок, бо не змінити накреслених листків долі на шляху до вічності. Вона ж бо передбачає швидкий вдих краю і світло далекої втомленої свічі.
Там, де гойдаються за небокрай квітнучі сади, між зіроньками мрій знайшов ти свій новий світ, Тарасе, бурями обпившись зір земних.
Там, де вітри чистого небуття і промінні тихі води застигли в подобі часу, злітає твій вільний крилатий Дух, повертаючись на Землю тихим добрим спогадом.