Сирія. Масьяф. Інфраструктура. Місцева кухня
з рубрики / циклу «Сирія нарис»
Вулиці міста прикрашають переважно одноповерхові торгові лавки, усміхнені і привітні, власниками і одночасно продавцями яких, як правило, були чоловіки, якi дуже люблять чай мате. П`ють вони його вельми гарячим з скляних стаканів, через металеву трубочку-фільтр. Так як необхідні трави, містяться безпосередньо в склянку, після чого, заварюють окропом.
В центральній частині міста, розташовувався "сук", так називається сирійський ринок. Де можна було придбати все, що Душі завгодно! Починаючи від східних, блискучих тканин, бісеру з паєтками і перламутровими нитками, закінчуючи живими курми. Ця дивна традиція спровокувала курйозний випадок! Одного разу, при черговому відвідуванні ринку, коли наша сім`я ще не оволоділа арабською мовою в достатній мірі, ми намагалися пояснити перехожому арабові, що хочемо купити курку, і не знайшли нічого краще, як користуватися мовою жестів. Тато при цьому зображував голоси цих птахів ("кудкудакання"), і взмахивал крилами, ніби він зараз злетить! Коли араб зрозумів, який товар нас цікавить, дуже зрадів, що зможе допомогти, так як вже згадувала, що це дуже доброзичливий народ. Він із задоволенням проводив нас до потрібного прилавка, де нас чекав дивовижний сюрприз, курка виявилася живою! Її білосніжні, як мені тоді здалося пір`ячко, прикрашав яскраво-червоний гребінь. Мова жестів не підвела, вона дійсно змахувала крилами і голосно "кудкудакала"!!!
А покупці, абсолютно звичним чином носили їх у сумках з продуктами, звичайно зі зв`язаними лапами...
Східна кухня істотно відрізняється від звичної для нас їжі, у неї багато в чому переважає їжа рослинного походження, зелень і горіхи: фісташки, арахіс і вельми екзотичний, для радянської людини кокос.
Коли нам довелося, спробувати його вперше, тато витягнув з горіха сік, наповнив їм красиву чарку і урочисто надав мені це частування!!! Звичайно, я сяяла від радості! Але, на жаль, моє розчарування було швидким і грандіозним, він мені категорично не сподобався, і додавання цукру нітрохи його скрасило... Пам`ятаю, я пила цей напій цілий вечір, дуже маленькими ковточками... Як потім нам пояснили місцеві жителі, в їжу вони вживають саме білу м`якоть кокоса, а не його сік.
З алкоголю, у сирійців поширена арака (анісова горілка). Однак, тут Ви не побачите жодної п`яної людини на вулиці. Насамперед, це заборонено законом. Що пояснюється владою Шаріату, бо тут, релігійна влада не відділена від світської. Але сирійці дотримуються цього правила, не зі страху виявитися затриманими поліцією, а виключно з релігійних міркувань.
З м`яса - віддають перевагу куркi. Свинину, вони, звичайно, не їдять, теж з міркувань релігійних чеснот, за винятком арабів - християн, що живуть високо в горах. Безумовною окрасою столу, є східні солодощі. І звичайно ні одне застілля не обходиться без традиційних хлібних коржів, товщиною приблизно 3 мм і діаметром рівним велико ї сковороді, які віддалено, нагадують вірменський лаваш, з хлібних виробів, так само поширені повітряні французькі батони – багети.
Звичайно, місцевим делікатесом, який запам`ятався мені на все життя був – сирійський сендвіч. Його начинка, як правило, складалася з обсмаженого м`яса (баранина або яловичина), помідор, огірків і всілякої зелені, яка загортали в хлібну корж, і подавалася, неодмінно в гарячому вигляді. Примітно, що небагаті сирійці, купували їх у великій кількості, та сушили їх на відритому повітрі, на вулиці, у центрі міста, безпосередньо на плитковому тротуарі, розташованому в стороні від пішохідного шляху. Так само в раціон сирійців входять кисломолочні продукти: лябан, схожий на кефір і лябни, яка, по суті, являє собою сметану, приготовану певним чином з додаванням солі і спецій. А так само сир в розсолі, віддалено схожий на бринзу, але набагато смачніше! Мариновані огірки і капуста, також часті гості на сирійському столі, які продаються на ринку, на вагу.
І звичайно одним з найбільш несподіваних і приємних ласощів, для мене, стало фісташкове морозиво! Однак, на відміну від постійного дефіциту, що панував в СРСР і манекенів, загорнутих у папір, тут було все: фанта, кокакола, жувальні гумки, які навіть не снилися радянським дітям, і інші солодощі, делікатеси і, звичайно, величезний вибір морозива, і багато дуже красивих речей і прикрас!
А величезні солодкі кавуни, які мають, химерну витягнуту форму, не могли залишити байдужими ні дорослих, ні дітей. Так само, як і досі небачене для нас ласощі – інжир, за формою, що нагадує цибулину соковитого зеленого кольору, і яскраво червону всередині, який теж продавався на ринку. До речі, коли ми ще були погано знайомі з місцевою культурою і організацією життя діяльності, вважали інжирні дерева, які плодоносили високо в горах, дикорослими і не мали господарів, і тому з задоволенням ними пригощалися... Пізніше з`ясувалося, що вони були власністю місцевого населення... Подібно черешням і абрикосам, що ростуть у наших садах, або на дачних ділянках. Але враховуючи гостинність сирійців, я впевнена, вони б із задоволенням пригостили нас своїми дивовижними фруктами, до речі, є одними з найдавніших плодів на землі.
