03.06.2017 12:44
для всіх
538
    
  5 | 5  
 © Ольга Моцебекер

Не суди

Не будь слишком строг при оценке поступков, действий других. Не сравнивай с собой, с тем, как бы ты поступил в похожей ситуации. Возможно, твои действия были бы эффективнее, правильнее, точнее. Но перед тем, как осудить другого, вспомни: есть дни, минуты, когда каждое слово оценивается свыше. Готов ли ты пройти испытания, приготовленные для того, чтобы ты понял осуждаемого тобой человека, простил его или просто принял факт, что события должны были развиваться именно в том ключе, в каком реализовались? Нет, такого же в точности события, как было, не будет. Свыше знают, что именно в такой ситуации ты действительно выйдешь героем и поступишь по-иному. Готов ли ты к тому, что окажешься в иной, более сложной ситуации? Готов ли ты оказаться "в шкуре" осуждаемого тобой человека, но при более сложных обстоятельствах? Готов ли ты увидеть итог, при котором твои поступки будут по факту не лучше, чем у человека, которого ты осудил? Готов ли ты к переосмыслению, к потере гордыни, к испытаниям?


"Не суди, да не судим будешь" - в этих словах правда. Ты идешь по своему пути, камни на нем убрать, обойти под силу лишь тебе. Не стоит заваливать свою дорогу чужими камнями, которые убрать с дороги иногда тяжелее, чем свои. Твой путь лишь твой, он отличается от дороги других, и пройти его нужно достойно. Твои действия на твоем пути - основа, следи за собой, за своими мыслями, отношениями. Ты идешь к своему истинному Дому по своему пути, только от тебя зависит, с чем твоя душа переступит в итоге порог открытой двери небесного Дома. Цени свое время, свой путь и людей, открывающих тебе свое сердце. Остальные души должны сами управиться со своими ошибками, программами. Не осуждай, просто иди, живи в гармонии с собой и миром.




Независимо от даты написания актуальность не исчезает.



Васильков, апрель 2015 г.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 04.06.2017 15:24  Панін Олександр Мико... => © 

Очень сложный вопрос, неоднозначный. Во многих случаях приходится выбирать между "не суди" и " не осуждай".
Данный вопрос будет возникать снова и снова, в разных конкретных ситуациях.
Будем надеяться, что сможем найти правильное решение.

 03.06.2017 22:13  Тетяна Белімова => © 

Олю, знаєш, буває таке, що думки збігаються і саме зараз такий випадок. Не завжди так буває, інколи, читаючи щось, ніби полемізуєш подумки з автором. Зізнаюся, що мені ставало (стає) незручно у випадках, коли хтось починав (починає) присікуватися до змісту. "Чому у вас місяць блакитний?" Або ще: "Що це ви там таке нагородили?" (це може бути адресовано й картині Мунка чи Малевича, до речі) "А тому..." - хочеться відповісти таким... І завжди ніяково і за такого критика, і за автора - за обох. Бо перший явно людина позбавлена такту і чуття прекрасного, а другий... опиняється в ситуації, коли змушують демонструвати спіднє.

Не судити ближніх дуже важко. Можливо, це найважче завдання із тих, яке постає перед людиною. Справді, як утриматися? Багатьох уже саме формулювання проблеми доводить до сказу... Як це так? Відмовитися від суду? "Не суди" - це своєрідне дзеркало, у якому багато хто розгледить себе.

Мені здається, надто мало в нашому суспільстві вчать поважати чужу інакшість. Паростки ще дуже малі, кволі. Але в майбутньому, вірю, будуть добрі плоди.

 03.06.2017 18:34  Ковальчук Богдан Оле... => © 

Я, звісно, поставлю п`ять, але маю декілька питань.
Перш за все, яка мета створення цього тексту? Дуже воно мені моралізаторством відгомонить, а коли автор намагається повчати - виникає певного роду небажання читати текст (окрім випадків, коли його - повчання - запхають так глибоко, що реципієнт просто не розуміє, що його напоумляють).
По-друге, а що це далебі за текст? Себто, до якого жанру його слід відносити?
Дякую!

 03.06.2017 13:34  Каранда Галина => © 

все так.

фрази "я б на твоєму місці..." стараюсь не вживати вже з чверть століття... відколи зрозуміла, що не можу знати, що б я зробила в ситуації, в якій не була, навіть у своїй власній шкірі... не те, що в чужій...

Хоча іноді чужі вчинки й обурюють... та хтось так само обурюється нашими.