Про душу

Тиран бренчал на расстроенной гитаре, раздражаясь, пытаясь попасть в лад, ничего не получалось, ...

твір про стан душі зрілої жінки, що потребує перевантаження.

Лірична мініатюра Пройшовши колами буття по звивистих стежках життя, неодноразово скуштувавши плоди насолод ...

Цей спогад, в сутінки тремтяче світло, за обрій відступає, як захі́д,

Не заганяйте Бога в кут глухий. Та й чорта туди теж не заганяйте. Людину, птаху, звіра – в час лихий Нікого в глухий кут не заганяйте....

Я юнга. Я один на сотні миль біля штурвала звівся у чеканні.

Тут обирають мертвеців З-поміж відомих мудреців. Тут жаль скорботний не з руки – Ця дурість сприйметься в штики.

Де ти гуляєш, душечко, кожної ночі? Бо вже й не відаю, часом, чи сплю я, чи ні. То утікаєш, а поряд сичать поторочі, То розмовляєш із ангелами на вікні.

Там коштує їжа, мов золото - Ота, що проста і жива... Були під серпом ми, під молотом - н о в і т н я жирує братва!

Кожна людина ховається за власно-створеними масками, а перший погляд, зазвичай, оманливий. Вірш-прохання віднайти душу без масок.

Містична поема про добу козаччини та польсько-турецьку Хотинську війну. Розповідає про долю козака, що заради розбудови любові з коханою, пішов на війну найма...

Загубилася стежка легкості, Поросла геть уся пирієм. Просто зникла з роками безвісті, Хоч вела колись в Віфлеєм.

Шкільний твір на тему: Краса душі людини. Роздуми про справжні людські цінності.

Ходімо зі мною! Ми будемо вдвох Красою втішатись нічною. На небі сьогодні парад зірочок — Доріжкою йдуть розсипною.

Сьогодні злива йде шумними веснами Ковтає краплі спраглий подорожній І водоспадами б`є кров у венах Бо я на зустріч йду з коханою людиною Трава що с...

Я ненавижу человечество, я от него бегу спеша. К.Д. Бальмонт

Віршовані переживання юнацького серця, молодого й не досвідченого...

У місті моєму дощ щось жебонить картато скільки важливих слів знищилоце стакато? Скільки таємних сил марили в піднебессі

Як оповиє душу стан натхнення, Із неба йде Боже благословення

Тут першого вірша листком Я розпалив костер, І попіл від людей тайком В долонях я розтер.

Не ламай мені крила — я подарую свою весну заквітчану, Не малюй чужі портрети — Муза тільки я!

Зимовий ранок, Зимовий день... Мороз - відлига, На серці - крига, Не до пісень.

Лети, о душе, в дальню даль - Морозяну під сонцем! Життя - мов біла магістраль, Душа - мале віконце!

Чому Він розгнівався? Нам же було так добре, так гарно разом"... - НЕНОРМАЛЬНА, - відлунювало у вухах. "Він це прокричав? Бо я чую шепіт. Я постійно чую це с...

Всю ніч він трудиться затято, Бо на папір йому дано Скорботи збіжжя засівати І туги визріле зерно.

Це життя, як ворОжба на кавовій гущі. Осінь ця у постійному листя кружінні...

Ми не долали перешкод, ми їх створили... Ми пропустили поворот, не тих любили...

Але для того ми і живемо, щоб все життя робить свідомий вибір. Існує ЗЛО, але є і ДОБРО. Є Божий вимір і Диявольський є вимір!

Пливу, пливу – і жду пориву Стрімкої хвилі з глибини. Лечу, вчепившись хвилі в гриву, Чи бачу сни, потайні сни...

Що ж! Запали скрижанілу лампаду В місяця зблідлім огні. Ночі цієї і плач не до ладу – Я вже відплакав при дні.